У той час Візантійська імперія була занепадаючою державою, яка втратила значну частину своєї території на користь інших держав, зокрема, держави Сельджуків, яка займала значну частину Анатолії. У 1091 році Селджудський султан Кілідж Арслан наказав своїм військам атакувати Візантію, зокрема місто Нікею, яке було важливим пунктом на шляху до Константинополя.
Візантійці, на чолі з головнокомандувачем Олексієм I Комніном, зібрали значні війська, щоб захистити місто. 29 жовтня 1091 року відбулася битва при Левуніоні, в ході якої селджуки зазнали поразки від візантійців. Головний розв’язок битви було досягнуто завдяки бойовій технології битви, що називалася «грецьким вогнем«, яку візантійці використовували як засіб вогневої підтримки, і яка була надзвичайно ефективною проти сельджуцьких кінних військ.
Після перемоги Візантійська імперія змогла зберегти Нікею та свої позиції в Анатолії. Битва при Левуніоні також була важливою військовою перемогою візантійців, яка допомогла їм зберегти свою державність та вплив у регіон
Водночас, битва при Левуніоні стала важливою військовою перемогою Олексія Комніна, який пізніше став імператором Візантійської імперії. Ця перемога зміцнила позиції Комніна в імперії, і стала однією з ключових подій, які допомогли йому зберегти владу та відновити імперію.
Зараз битва при Левуніоні є предметом вивчення для істориків та військових дослідників, оскільки вона дозволяє краще зрозуміти військові технології та тактики в той період. Також вона є важливим етапом в історії Візантійської імперії та боротьби християнського світу проти ісламської експансії.
Іван Гудзенко
