Буддійські монахи у період ІІ – Х століть масово перекладають усі класичні буддійські священні тексти, а також тексти махаянської традиції, яка була головною течією буддизму у Китаї. Буддійські місіонери змушені були також адаптовувати китайський народний пантеон Богів, під буддійських пантеон, адже те саме буддисти робили коли починали популяризувати свою релігію у Тибеті, де фактично переформатували автохтонну релігію Тибету Бон.
Починаючи з IV століття з’являються перші буддійські школи, відкриваються сотні монастирів, храмів, ступ. Домінуючою версією буддизму у Китаї стає школа Махаяни, яка власне встановлює в Китаї буддійський пантеон богів, у який потрапляє чимало богів з Китайської народної релігії.
Потрібно відмітити, що китайські буддійські богослови зіткнулися з полемічною боротьбою зі сторони даосистів та конфуціанців, останні взагалі довгі століття були правлячою релігійно-філософською системою , але буддистам вдалося підлаштувати вчення Будди під китайські релігійні реалії.
У середині 30-х років ХХ століття у Китаї нараховувалося 700 тисяч буддійських монахів, тисячі храмів та монастирів. У 1966 році на початок так званої «культурної революції» усі монастирі та буддійські центри були закриті владою. Починаючи з 1980 років комуністична влада по трохи дозволяє відкривати релігійним організаціям свої центри, і буддисти наново формують нові центри та буддійські монастирі. Сьогодні в Китаї популярні різні махаянські школи, амидаїзм, культи Майтреї.
Іван Гудзенко
