Особливо цікавою є середньовічна легенда про Варлаама і Йосафата. У цій історії, що поширилася в Європі, життєпис індійського принца, який зрікся світу й став святим, виявився адаптованою версією біографії Сіддхартхи Гаутами. Згодом персонаж Йосафат навіть був канонізований у християнській традиції — приклад несподіваної культурної трансформації буддійського сюжету.
Модерна доба: імміграція і нові громади
Лише з середини XIX століття можна говорити про реальну присутність Буддизм у Західній Європі та Північній Америці. Значну роль відіграла азійська імміграція. Спершу до Сполучених Штатів прибували китайські та японські мігранти, згодом — вихідці з Кореї, В’єтнаму, Таїланду та інших країн Південно-Східної Азії.
Разом з ними виникли буддійські храми й громади, що зберігали традиції батьківщини. Так буддизм закріпився як релігія діаспори.
Західні інтелектуали і «контркультура»
Наприкінці XIX — у XX столітті буддизм почав приваблювати західних інтелектуалів. Його філософія, орієнтована на внутрішній досвід і медитацію, здавалася альтернативою традиційному християнству.
Особливо інтенсивний інтерес виник у 1960–1970-х роках, у період контркультури. Молодь шукала нові форми духовності та самовираження, звертаючись до східних релігій.
Вагомий внесок у популяризацію зробив японський дослідник і пропагатор дзен-буддизму Д. Т. Судзукі. Його лекції та книги сформували перше покоління західних практиків дзену. Після 1959 року, коли Тибет опинився під владою Китаю, на Захід переїхали тибетські вчителі, що відкрили центри тибетського буддизму в Європі та США.
Сангха, суспільство і нові форми практики
Буддисти завжди надавали великого значення громаді — сангсі. У традиційних країнах між ченцями й мирянами існувала взаємодоповнююча система: монахи займалися вивченням і ритуалами, а миряни підтримували їх матеріально.
На Заході ця модель частково трансформувалася. Багато спільнот створили «мирянські» центри, де медитація поєднується з професійним і сімейним життям. З’явилися нові організації, зокрема Сока-гаккай, яка активно розвивалася в США та Європі.
Буддизм почав взаємодіяти з психологією, філософією та навіть нейронаукою. Практики уважності (mindfulness) стали частиною терапевтичних і корпоративних програм, іноді відокремлюючись від свого релігійного контексту.
Між традицією і модерністю
На Заході буддизм часто набуває універсалістського характеру. Багато послідовників не ідентифікують себе як формальні члени сангхи, але практикують медитацію і сприймають буддійські цінності як етичні принципи.
Водночас етнічні громади — китайські, японські, корейські та тибетські — зберігають традиційні форми релігійного життя. Таким чином, у західному світі співіснують дві тенденції: культурно-етнічна спадковість і «конвертований» буддизм, прийнятий новими послідовниками.
Іван Гудзенко
