Одна з Печер Рахманів у Оксанівському Каньйоні
Етап 1. Рахмани як представники цивілізації, що передувала сучасному людству. У біблійних текстах є згадування про гігантів зростом більш, ніж три метри. Вони населяли землі Ізраїлю до виходу з Єгипту. Й передали свої знання мудрим серед людей. Вони називаються у текстах «Рефаїм» — велетні. Вважається, що саме вони побудували великі мегалітичні споруди минулого, на кшталт «Маагаль Рефаїм». Присутні велетні й у міфології багатьох слов’янських племен. Вони мають назву «Волоти». За легендами, волоти були дуже мудрими, й багато чого навчили людство. А потім вони заховалися у пагорбах, де заснули. Але прокинуться й вийдуть до людей, коли прийде час.
Пам’ятка Рахману селище Оксанівка на Ямпільщині
Волоти, перед тим, як заснути у пагорбах, поділилися своїми знаннями та духовною силою з жерцями. Але подібні легенди існують не тільки у Європі та на Близькому Сході. Храми Перу, побудовані у доінкський період, мають цікаві сходи: з невеличкими сходинками та з великими сходинками. Невеличкі сходинки – то для людей, а великі – для велетнів. Цими сходинками могли б користуватися велетні висотою більше за три метри. Саме про цих Рахманів – велетнів кажуть етнографічні матеріали, зібрані у Ямпільскому районі Вінницької області, та у селищі Оксанівка. А саме – Рахмани жили на обох берегах Дністра, й були настільки великого росту, що могли вітатися, протягуючи один одному руку над Дністром. Між цими Рахманами-велетнями існувало своєрідне містичне братерство.
Етап 2. Знання велетнів отримали звичайні люди. В основному це були жерці. На території Товтр тоді була давньослов’янська ведична віра. Отож її жерців, які мали велику духовну силу та знання, почали також називати Рахманами. Оці, ведичні Рахмани другого етапу, за легендами, пішли до Індії та інших країн Азії, де заснували землі Високих Знань та навчили своїх послідовників розвитку духовної сили. Вони також жили як велике братерство й допомагали одне одному.
Частина печер Рахманів у Оксанівському Каньйоні
Етап 3. Але не всі Рахмани пішли до Азії. Деякі з них залишилися у Товтрах. Й, коли до Товтр дісталися перші аскети нової християнської релігії, Рахмани передали їм Знання. То третій етап – це Рахмани – християнські аскети. Ці аскети не діяли у лоні релігійних громад. Вони вважали, що Бога можна осягнути лише наодинці, молитвою та аскетизмом, у тяжких природних умовах. Згодом такі аскети, коли їх стало багато, також почали об’єднуватися у братерство. Рахмани третього етапу стали вже не тільки духовними лідерами, але й воїнами. Вони почали застосовувати свою силу та знання у воєнній сфері – а саме захищати мирних людей від нападу ворогів. Тобто, як характерники – воїни-маги. Опис таких битв також зберігся у фольклорних матеріалах. Рахмани християнського періоду з’явилися по всій території України. Товтри стали їх навчальним центром. А адміністративний центр, за переказами, був біля міста Пересопниця (що на Рівненщині). Що сталося з містичним братерством Рахманів за подій нової історії – треба досліджувати. Можливо, вони живуть у глибині лісів та гір й проводять свою діяльність у таємниці. А можливо, вони подорожують іншими землями нашої планети – це питання потрібно спробувати дослідити. Для того, щоб довести або відкинути цю гіпотезу – потрібно дослідити багато архівів, обробити десятки етнографічних досліджень та зробити археологічні розкопки. Але цю роботу багато людей вже почали робити.
Ігор Мехеда
