Брамантіно: життя, творчість та вплив міланського художника та архітектора епохи Відродження

Брамантіно, справжнє ім’я якого — Бартоломео Суарді, посідає значне місце в історії італійського мистецтва як один із найбільш оригінальних представників міланської школи кінця XV — початку XVI століть. Його творчість, що поєднує впливи його вчителя Донато Браманте з власною індивідуальною манерою, відзначається експресивністю, химерністю композицій та новаторським використанням перспективи.

Перші відомі роботи Брамантіно датуються близько 1490 року. Серед них особливу увагу привертає «Поклоніння пастухів» (Бібліотека Амброзіана, Мілан), де вже простежуються характерні риси його стилю: геометрична чіткість форм, виразна лінійність та незвичайне трактування простору. Ця картина демонструє початковий етап його художнього розвитку, коли він поєднував традиції північноіталійського живопису з інноваціями флорентійської школи.

На початку XVI століття Брамантіно створив серію з 12 гобеленів, присвячених місяцям року (Замок Сфорцеско, Мілан), які відзначаються деталізованістю та символічним підходом до зображення часу. Одночасно він працював над фресками, серед яких виділяються «Мадонна» та «Святий Мартин» (Пінакотека Брера), де проявився його інтерес до архітектурних фонів та драматичного освітлення.

Римський період та повернення до Мілана

У 1508 році Брамантіно, ймовірно за запрошенням Браманте, переїхав до Риму, де познайомився з досягненнями римської школи. Тут він створив «Мадонну з двома святими» (Амброзіана), де поєднав міланську експресивність із більш класичними рисами. Однак після смерті Браманте (1514) він повернувся до Мілана, де його стиль набув більшої монументальності.

Після 1520 року Брамантіно завершив низку важливих робіт, зокрема «Мадонну зі святими» та «Втечу до Єгипту» (церква Мадонни дель Сассо, Локарно). Окремої уваги заслуговує каплиця Трівульціо в церкві Сан-Наваро-Маджоре, де він виступив як архітектор, поєднуючи пластичність скульптури з живописними ефектами.

Придворна кар’єра та мистецькі інновації

У 1525 році Брамантіно отримав посаду придворного художника та архітектора при Франческо Марії Сфорца, що підтверджувало його авторитет. Його останні роботи, такі як фрески в церкві Сан-Джорджо-аль-Палаццо, демонструють зрілість стилю, де перспективні експерименти поєднуються з емоційною глибиною.

Творчість Брамантіно вплинула на розвиток маньєризму, особливо через його незвичайні перспективні рішення та химерні композиції. Його роботи залишаються предметом досліджень мистецтвознавців, а також надихають сучасних художників.

Іван Гудзенко