Народ Бороро понад 7 тис. років населяє територію від річки Сінга до річки Міранда. Вони вели осілий спосіб життя, займалися землеробством. Зокрема, вирощували кукурудзу та гіркий маніок. Перші контакти з європейцями сталися в XVII столітті і пов’язані з місіонерами-єзуїтами.
У наступному столітті в Мату-Гросу почали активно добувати золото, через що народ був поділений на східних та західних Бороро, які так і не змогли об’єднатися. Західні Бороро зникли у 20 столітті, а східні тривалий час залишалися ізольованими від усього світу. У XIX столітті на їхню територію провели дорогу, а подальший видобуток алмазів на їхній території призвів до п’ятдесятирічної війни. Після неї народ знайшов певний спокій, проте їхня християнізація завдала великої шкоди їхній культурі та звичаям. У 2014 році чисельність народу складала 1817 осіб.
Особливості
Цей народ відрізняється від інших корінних народів Південної Америки зовні, завдяки своєму високому зросту та масивному черепу. Довгий час їхня мова була під загрозою вимирання, але в 1960-х роках були зроблені спроби його штучного пожвавлення, в деяких школах запровадили його вивчення, проте й зараз нею говорять лише близько 1 тисячі людей.
Бороро мають дуже незвичайну та складну соціальну структуру, із чим пов’язано і вид їх поселень. Будинки в них розташовані по колу, а внутрішня частина відіграє дуже важливу роль і є основним місцем життя народу, а також місцем для проведення ритуалів та ін. вдома.
Традиції та звичаї
Бороро жили при матріархаті. Так, після укладення шлюбу чоловік йшов додому своєї дружини і мав велику кількість зобов’язань перед нею. Так само чоловік, навіть якщо йшов до іншого будинку, мав дбати про своїх сестер. Коли народжується дитина, то його ім’я приєднується до назви клану матері. Про своїх онуків сім’я дбає більше, ніж про дітей. Головне завдання батьків стосовно своїх дітей – якнайшвидше позбутися їх, «випустити на волю».
Дуже важливі у культурі Бороро різні ритуали, то вони святкують фестиваль кукурудзи, тобто. святкування її збору. Вони проколюють вуха та губи. Церемонії посвяти, коли люди переходять із однієї соціально групи в іншу є найбільш важливими, це церемонія назви імені, посвяти та похоронні обряди. Похоронні обряди відрізняються своєю складністю та можуть проходити до 2 місяців.
Релігія
Релігія Бороро так само унікальна, вона поєднує ознаки анімізму, тотемізму. Вони живуть тварин і асоціюють себе з ними. Так, одному з дослідників вони заявили, що є червоними арами і що з ними треба поводитися як з людьми.
Іван Гудзенко
