В цьому сенсі і правий Ксенофант, який показав здатність биків та коней потенційно творити собі подібних божків.
Однак, християнський богословський підхід до розуміння сакральності має дещо відмінну основу. Щоб розглянути підхід християнського богослів’я на це питання, слід аксіоматично констатувати кілька речей:
В євангелії Івана 3:1-12 торкається важливої події розмови таємного учня Ісуса Христа Никодима, що прибув до нього вночі. Нове народження, духовне відродження або ж народження згори — стало основним предметом їх спілкування. Важливість цієї теми було підкреслено Ісусом словами: “ Хто не народиться від води і духа, той не побачить Царства Божого”.
Що потрібно знати про “народження згори”?
А) Термін вживається лише в євангеліє від Івана і лише в цьому уривку.
Б) Інші біблійні тексти вживають теж саме поняття, але в інщій формі. Наприклад “духовне відродження”, відродження” до ефесян 2:1; 1 Петра 1:23; Івана 1:13; 1 Івана 3:9; 4:7; 5:1, 4, 18; до Тита 3:5; 2-е до коринтян 5:17 тощо).
Думки про народження згори
Різноманіття богословських та гомілетичних підходів формулюють неоднозначність конфесійних підходів до розуміння даного поняття. У своєму “Тлумаченні текстів Нового Заповіту” Теофілакт Болгарський ототожнює народження згори та таїнство хрещення.
Велику строкату палітру розуміння народження згори презентовано протестантизмом. У баптизмі або п’ятидесятництві під народженням згори розглядається особливою подією в житті людини пов’язаною з покаянням (грецьке “метанойя” — зміна розуму, поведінки тощо), згідно з якою людське життя перестає апелювати гріховними прагненнями і людське життя присвячує Богові. За певними вийнятками в деяких п’ятдесятницьких колах народження згори може ототожнюватись з хрещенням Духом з яскраво вираженою ознакою інших мов. Таке тлумачення, ймовірно, як вийнято, а не правило, виступає в ролі приватних роздумів окремих віруючих. Умовно, можна розділити на дві теологічні групи в погляді на питання народження згори:
1) ототожнюють “народження духа” через Таїнство хрещення (римо-католиків, православних, англіканстві, лютеранстві;)
2) народження згори як покаяння, акт глибокої духовної посвяти через відродження людини (як правило, притаманний для віросповідань пізньопротестантського типу — менонітів, баптистів, п’ятдесятників, харизматичних та інших повноєвангельських груп тощо)
Що означає “відродження духу”?
Акт гріхопадіння принесло крах тісним взаємовідносинам з Божественним. Але Бог, в свою чергу, обіцяв відновити відносини через Жертву Ісуса Христа, як єдинородного Сина та Агнця Божого. Ця Жертва є втіленням відновлення стосунків Богом для людини (Єзекиїля 36:26-27)
— Спираючись на два ключових розуміння (дві богословські традиції августиніанства та армініанства) дають відповідь на питання яким чином дух людини може бути відродженим або в який спосіб людина має змогу з’єднатись зі Своїм Творцем.
А) Позицію Аврелія Августина можна сформулювати у вигляді наступної тези: Людина не може і не здатна сама відновити стосунки з Богом і ніхто окрім Самого Творця їх встановити не може (цю точка зору стане наріжним каменем у богословському баченні М. Лютера, Ф. Меланхтона та усіх представників ранньої Реформації). Текстів з Біблії на які спирався Августин є чимало, як правило це до ефесян 2:4-10; 2-е до солунян 2:14 тощо.
Б) Арміній, який спирався на ідею свободи волі, — духовної здатності особистості самостійно визначати не лише принципи моральних категорій добра чи зла, але й самостійно обирати бути з Богом чи ні (Еразм Роттеррдамський визначав як основний аргумент в питаннях людської свободи)
— не вдаючись до спроб остаточно “примирити” Августина з Армінієм, слід підкреслити найважливіший аспект духовного відродження людини: їй Бог дарує істинну та нелукаву віру через слухання Слова, результатом якої і є народженням духу від Бога (1 Івана 5:1; 1 Кор. 2:12).
Результатом чого виступає факт духовного відродження людини?
— зміна способу мислення, життя, думок, почуттів від Бога як результат Божого навернення ( 2 Кор. 5:17)
— поява до духовного прагнення звершувати духовні справи, чинити волю Всевишнього.
— не означає абсолютної безапеляційної безгріховності, але чистоти намірів та спонук, прояв нелицимірної любови, жертовності, милосердності, неформального підходу в любові до Бога та ближнього.
Яким чином знати чи народжений я згори?
— Ісус Христос, Цар, Господь та Спаситель влучно зауважив: “за плодами їхніми пізнаєте їх” (Матвія 7:16-20). Лише чудові духовні плоди є індикатором, що відображають правдивість віри та істинного духовного народження як факту.
— щирість в справах і в умонастроях серця (Якова 2:26)
— як істинний факт народження згори відомий лише Богові ( Луки 16:15; 1 Хронік 28:9; до римлян 8:16-27)
— при ігноруванні Божих принципів, постанов, свідомого відкидання Божого Слова, народжений дух може померти (до євреїв 2:3; до євреїв 10:29; Об’явлення 3:16)
Як впевнитись, що особистий дух відроджений для Бога?
— своєчасно усвідомлювати помилковість багатьох вчинків та дій; каятись та проводити ретельний самоаналіз власних ідей, думок, бачень та вчинків (Дії 17:30)
— Вірувати в Бога та любити його постанови і прикладати зусилля для їх дотримання у практичному житті (Луки 10: 27)
— Боже свідоцтво про тих, хто слідує Його принципам (Псалом 1:3; Псалом 24:10; до римлян 8:16).
Євген Распопов
