Походження і природа Аполлона
Первісна природа Аполлона лишається таємницею, але відомо, що вже в епоху Гомера він набув образу бога «відстані» — такого, хто міг карати з віддаленості стрілами та хворобами. Аполлон вважався посланцем божественної волі та правди, який допомагав людям очищати свої душі від гріхів і зцілюватися від недуг. Серед інших грецьких епітетів Аполлона був Номіос (Пастух), що підкреслює його тісний зв’язок із землею та пастирями.
Його ще називали «тим, хто відвертає зло», оскільки він захищав людей від диких тварин і хвороб. Аполлон мав безліч якостей: від справедливого месника до покровителя музики та мистецтва, що особливо видно в символі ліри — музичного інструмента, подарованого йому Гермесом. Ліра символізувала радість спілкування з богами, і завдяки музиці Аполлон створював гармонію між людьми та божествами.
Аполлон і пророцтво
Однією з найвідоміших функцій Аполлона була його здатність передбачати майбутнє. Славнозвісний Дельфійський оракул, розташований в храмі на горі Парнас, став центром паломництва з усієї Греції. Згідно з міфами, Аполлон переміг у Дельфах велетенського змія Пітона, який охороняв місцевість, та встановив там власний оракул. Пророцтва передавала Піфія, жриця, яка під натхненням бога виголошувала пророцтва.
Роль захисника та покровителя
Він був богом, до якого зверталися за захистом від хвороб, а його культ був поширений у багатьох містах. Особливо цінували його в Італії, де він асоціювався із зціленням і передбаченням. Римський імператор Август став його великим шанувальником і побудував храми на честь Аполлона. Однією з визначних битв — при Акціумі — Август пов’язав із покровительством цього бога, що підвищило статус Аполлона у римській релігії.
Складні любовні історії
Попри свою красу і харизму, Аполлон часто зазнавав невдач у коханні. Його обрані — Дафна, Короніда, Кассандра та інші — або відвертались від нього, або трагічно гинули. Наприклад, Дафна, щоб уникнути переслідування Аполлона, була перетворена на лавр, який став священним деревом бога. Втрата Дафни та Короніди, а також сумна доля Кассандри стали символами невиправданого прагнення бога до кохання, яке часто оберталося трагедією.
Аполлон втілював в собі гармонію між протилежностями: він був і суворим, і лагідним, і караючим, і зцілюючим. Ця багатогранність робить його одним із найбільш цікавих богів античності, що впливав на розвиток культури, релігії та мистецтва.
Іван Гудзенко
