Міф про Адоніса був популярний серед ханаанців, а також дуже добре відомий жителям Месопотамії та Єгипту, хоча в кожній цивілізації називався під різними назвами.
Це легенда про бога краси, який у молодості зіткнувся зі смертю, але повернувся до життя заради своєї коханої Афродіти. Цей міф був джерелом великого натхнення для багатьох поетів, художників та істориків, що призвело до його широкого використання як головної теми в літературних та інтелектуальних творах.
Від ханаанського Адона до грецького Адоніса
Бог Адон вважався одним із найважливіших ханаанських богів: він був богом краси, родючості та постійного оновлення. Сама назва «Адон» ханаанською мовою означає «Господь». У давньогрецькій міфології та еллінському світі загалом його звали Адоніс, і під цим іменем він став відомий серед цих народів. Інші адаптації Адона в різних цивілізаціях включають ханаанського бога Ваала, якому поклонялися в Угаріті, і Таммуза або Думузі (що означає липень), як він був відомий вавилонянам. У Єгипті ним був Осіріс, бог воскресіння.
Окрім бога Адоніса, у міфі фігурує його вічна володарка Астарта, богиня кохання та краси. У грецькій міфології вона була відома як Афродіта, а в римлян — як Венера. Їхні історії були настільки переплетені, що міф про Адоніса був би неповним без згадки про Астарту та легендарну історію кохання, яка їх об’єднала.
Роль, яку відіграв Кіпр у передачі міфу про Адоніса й Астарту з ханаанських регіонів до греків, а від останніх до римлян, є дуже важливою. Однак, можливо, через відсутність месопотамських і ханаанських джерел, написаних про цю легенду (і часто через неоднозначність таких джерел), пізні грецькі твори є основними посиланнями на цю історію про вічне кохання. Отже, міф найбільш відомий як міф про Адоніса та Афродіту, а не про Адона та Астарту.
Іван Гудзенко
