Бхартріхарі походив із знатної родини, що дозволило йому отримати освіту та доступ до вищих кіл суспільства. Він деякий час перебував при дворі царя Майтрака Валабхі (сучасний Гуджарат), де занурився у світ чуттєвих задоволень та матеріальних благ. Однак, наслідуючи традиції індійських мудреців, Бхартріхарі усвідомлював тимчасовість таких радощів і прагнув духовного просвітлення. Його життя стало постійною боротьбою між пристрастями та прагненням до аскетизму. Сім разів він намагався стати монахом, але кожного разу його потяг до жінок і мирських задоволень перемагав. Зрештою, після довгих внутрішніх пошуків, Бхартріхарі знайшов внутрішній спокій, ставши відлюдником і провівши останні роки життя в печері поблизу Уджайна, де присвятив себе медитації та філософським роздумам.
Одним із найважливіших внесків Бхартріхарі до індійської філософії є його трактат «Вак’япадія», який досліджує природу мови та її роль у пізнанні реальності. У рамках школи шабдадвайта Бхартріхарі стверджував, що мова не є просто інструментом комунікації, а є невід’ємною частиною свідомості. Він вважав, що мова та свідомість є двома аспектами однієї реальності, і що через мову людина може досягти глибшого розуміння світу. Ця ідея мала великий вплив на подальший розвиток індійської філософії, зокрема на школу граматиків та філософів мови.
Поетичні твори
Бхартріхарі також відомий своїми поетичними творами, які об’єднані у три збірки, відомі як шатаки («століття»). Кожна з цих збірок присвячена окремій темі:
- Шрінгара-шатака(«Століття кохання») — збірка віршів, присвячених чуттєвому коханню та естетичним переживанням. Ця робота відображає внутрішній конфлікт Бхартріхарі між його пристрастями та прагненням до духовного життя.
- Ніті-шатака(«Століття етики») — збірка, яка містить поради щодо моралі, етики та державного управління. Ці вірші демонструють глибоке розуміння Бхартріхарі соціальних та політичних аспектів життя.
- Вайраг’я-шатака(«Століття безпристрасності») — твір, який закликає до відмови від мирських прив’язаностей та прагнення до духовного звільнення. Ця збірка відображає фінальний етап життя Бхартріхарі, коли він повністю присвятив себе аскетизму.
Хоча більшість учених впевнені лише в авторстві Бхартріхарі щодо Шрінгара-шатаки, інші твори також часто приписуються йому, що свідчить про його багатогранний талант.
Іван Гудзенко
