Бхагават-гіта є унікальним явищем в історії індійської культури. Цінність філософського твору полягає у здатності впливу на духовний розвиток людини з включеними аспектами прояву: етичним, соціальним, психологічним.
У вирішенні питання: «Хто я?» Бхагават-гітою дається відповідь: «Що робити?» з відкриттям способів досягнення внутрішнього стану, з допомогою якого досягаються не лише незмінні духовні цінності, але й перетворення їх самих в життя. Бхагават-гіта є вирішенням проблем екзистенції людини, особистісного та загальнолюдського уявлень про мораль. Вченням Бхагават-гіти зачіплюються повсякденне, життєве, метафізичне, духовне буття.
Вперше у 1785 році її переклав Чарльз Вілкінс, що не могло викликати інтерес спеціалістів, письменників, поетів, філософів. На думку Гумбольдта, Бхагават-гіта – унікальний філософський твір із тих, що були написані на відомій мові. Необхідно зазначити вплив Бхагават-гіти на творчість європейських діячів, таких як Гете, Гердер, Гартман, Новіков, а також вона захоплювала філософів Гегеля, Шопенгауера, письменника Генріха Гейне, видатних діячів: Родена, фізика Альберта Ейнштейна, Неру, Індіру Ганді.
Бхагават-гіта досліджувалася Лассеном, Бюрнуфом, Сенаром, Ауробіндо, Гхошем, Валлє, Радхакрішнаном, Лєві. Бхагават-гіта – невичерпне джерело для черпання ідей багатьма західноєвропейськими письменниками та поетами. З Бхагават-гітою ознайомлювалися Шеллі, Джордж Рассел, Водсворт, Роллан, Толстой, Бунін, Вітмен, Гессе.
Бхагават-гіта була видана у 1788 році Новіковим. Схвалена книга царицею Катериною ІІ та Святішим Синодом як корисна для душі. У ХІХ столітті і включно до ХХ століття Бхагават-гіта набуває популярності серед інтелігенції, зокрема декабристів. Цікавий той факт, що книга вивчалася декабристами. Книга була знайдена ними у бібліотеці. А вже з початку першої половини ХХ століття книга розділяє долю поряд з Біблією та іншими священними писаннями.
У 1977 році на виставці ВДНХ представлено англомовний переклад, котрий виконав основоположник Міжнародного товариства свідомості Крішни, Гуру Свамі Прабхупада. Прабхупадою ця книга перекладена із мови санскрит ще у першій половині 40-х років ХХ століття в Індії. Ним же написані коментарі. Екземпляр рукопису при загадкових обставинах зникає. У 1965 році з’являється новий переклад та коментарі до Бхагават-гіти, виконаної Свамі Прабхупадою.
Перед роботою над книгою, Прабхупада пізнього вечора вставав, повторював мантру «Харе Крішна» з використанням чоток, працюючи аж до самого сходу сонця. Працював спочатку над Бхагават-гітою, перекладав і писав коментарі до Бхагавати-пурани (класичний індуїстський текст). Книгу він назвав «Бхагават-гіта як вона є». Скриня слугувала столом, за яким Самі Прабхупада писав Бхагават-гіту. З допомогою друкарської машинки було зроблено шість глав книги, ще інші дванадцять – продиктовані на диктофоні.
На початку 60-років ХХ століття на світ вийшов переклад коментаря дванадцяти частин Бхагавати-пурани. Потрібно враховувати проблеми щодо видавництва книги в США, що здавалося набагато простішим в Індії. Із появою адептів Свамі, ніким не було виявлене бажання передруку, редагування рукопису, вести переговори з американським видавництвом.
У 1967 році Прабхупада розпочав роботу над філософською працею «Вчення Господа Чайтаньї». Також важливе значення має послання Махатми Ганді усьому людству через Бхагават-гіту, на принципах котрої будував життя.
Протягом усієї історії текст книги «Бхагават-гіта» залишався у полі зору письменників, поетів, науковців, моралістів, релігієзнавців, філософів. Бхагават-гіта – джерело безцінного релігійного, філософського, а також етичного знання. Це дійсно унікальна релігійно-філософська пам’ятка ведичної культури.
Того, хто не був ознайомлений або ж не зміг прочитати Бхагават-гіту – це надзвичайно мудре літературне джерело, важко назвати знаючою і освідченою людиною. З книгою дуже добре в старому віці був ознайомлений та читав письменник Лев Миколайович Толстой.
Найдавніша скарбниця літератури сьогодні стає доступною для читачів. Тому найдивовижнішого та найчарівнішого за цю поему про Бога немає на землі. Пізнати Вище людина зможе лише тоді, коли вивчить цей твір.
А тепер перейдемо до самої структури Бхагават-гіти. Бхагават-гіта складається зі вступу і вісімнадцяти глав (розділів). Глава перша книги Бхагават-гіти відкриває нам історичний поєдинок на полі Куркуштр, вишукування армій і бойову підготовку.
У другій главі «Огляду Бхагават-гіти» пропонується два шляхи: шлях мудрості або ж війни; йдеться про два класи людей, де перші йдуть шляхом емпіричного філософського міркування, а інші — відданого служіння Господу; звільнення від карми неможливе так само як зречення досконалості; контакт з матеріальною природою зумовлений впливом гун природи, душа має очиститися від матеріального нахилу; контролювання органів чуттів і не прив’язування розуму до чуттєвого об’єкту; опанування розумом органів чуттів та залучення до діяльності у свідомості Крішни є вишим ніж прив’язування до матеріального; релігійний обов’язок є результатом очищення людського серця від матеріальної скверни, приступати до медитації без очищення від матеріальних пристрастей неможливо адже тіло і душа мають підтримуватися роботою; діяльність із жертвоприношенням богу Вішну; створення істот, людей і напівбогів Господом; про обов’язковість жертвопринесення необхідного напівбогам; про необхідність приношення дарів Господу і їх споживання; задовольняння богів для гарного плодоношення; відкриття трансцендентного бога через жертвоприношення; цикл жертвоприношень згідно Вед; не існуючі обов’язки для людини, яка самоусвідомлена та самовдоволена; людина повинна виконувати діяльність в свідомості Крішни, перебуваючи в якій не потребує заступництва людини чи напівбога; людина має діяти з веління Бога; досвідчена людина в свідомості Крішни діє, що б за нею пішли інші; існування норм для недопущення соціальних порушень та їх дотримання населенням з наближенням миру та порядку в суспільстві; відмінність нерозумних та нерозумних людей у служінні свідомості Крішни.
У третій главі «Карма-йога» подаються методи управління тілом і душею у залученні служінню в свідомості Крішни; показується як оманне «его» негативно впливає на душу в стані ілюзії; діючий в свідомості Крішни водночас розуміє залежність матеріальних умов від Верховного Господа; виконання обов’язків з покладанням надії на допомогу Крішни; людина з твердою вірою в настанови Крішни звільняється від карми; набуття свідомості Крішни учнем під авторитетним керівництвом; хтивість як небезпечна річ на шляху самовдосконалення людини через Крішну; закінчення ієрархії тілесних функцій Вищою Душею; зміцнення живою істотою розуму з допомогою свідомості Крішни та подолання хтивості.
У четвертій главі «Трансцендентальне знання» йдеться про передачу трансцендентної науки через Крішну, напівбогів, від них учням, потім царям; викладення релігійних засад у Ведах, відхилена від них людина є безбожна; залишення світу і входження у свідомість Крішни; нагорода від Господа; створення чотирьох класів людей Господом; щодо різниці між бездіяльністю і забороненою дією; усвідомлення людини як єдиного цілого з Всевишнім; дія людини по вдоволенню Крішни; не впливовість гун матеріальної природи при осягненні трансцендентного знання; кінцеву мету духовних практик; звершення жертвоприношення різними типами виконавців; духовного вчителя як передавача знання та застереження на шляху звільнення; опановування людиною трансцендентального знання і перешкоди на шляху досягнення Божої свідомості; два різновиди жертви: матеріальна власність та знання власної сутності.
У п’ятій главі «Діяльність у свідомості Крішни» йдеться про подолання труднощів відреченою особистістю; відмова від діяльності не забезпечує щастя людині; відданість діяльності – правильний шлях чистої душі, володіння розуму та приборкання почуттів; матеріальні відчуття ніщо в порівняні духовних; використання почуттів у досягненні свідомості Крішни; виконання обов’язків та не прив’язаність до них; істинне знання мудреця та його погляд на речі; пізнання себе самого як перемога над народженням та смертю; пробудження духовного розуму та пізнання науки про Бога як трансцендентність; остаточне звільнення людини.
У шостій главі «Дгйана — йога» показується методика як стати йогом: підкорення розуму, самоусвідомлення, зосередження тіла, розуму і душі на Крішні, звільнення від бажань та почуттів; йога виступає як засіб очищення серця, контролювання розуму, дисципліною розумової діяльності, можливістю позбутися матеріального бажання та підняттям до трансцендентної свідомості; наближення йога до служіння Наддуші; пізнання трансценденталістом мудрості та здобуття необхідних знань для самовдосконалення у Всевишньому; трансцендентна любов та відданість йога Богу.
У сьомій главі «Знання Абсолюту» стверджується, що лише та людина, яка володіє трансцендентними знаннями про Бога досягла Абсолюту вцілому; власне ті, які поклоняються напівбогам опиняються на їхніх планетах, а хто Крішні – на верховній планеті. Тобто Абсолют є все в усьому, і шлях до нього через напівбогів та жертвопринесення.
У восьмій главі «Осягнення Всевишнього» йдеться про те у який спосіб людина може досягти Господа: присвячення дій, зосередження розуму та інтелекту та розмірковування, постійна медитація; зрештою людина, яка стоїть на шляху відданого служіння, не втрачає вивчення Вед, здійснення жертвоприношень, аскетизму, занять філософією, діяльності карми адже будучи присвяченою відданому служінню отримує усе і все ж досягає вічної обителі Господа.
У дев’ятій главі «Найпотаємніше знання» йдеться про можливість отримання таких знань за рахунок духовного усвідомлення, що є безсмертним і радісним осягненням; знаннями Бога упорядковується космос і є підконтрольний тільки Його волі, який може проявлятися і знищуватися; усе практично підпорядковується Господу; людина не може знати трансцендентну природу Верховного Господа, володаря усього, що існує; Господь є уособленням обряду, жертвопринесення, творення та знищення; пиття соми наближає людину через її гріховне очищення до райської планети божественних розваг Індри; повторення народження і смерті для тих, що шукають почуттєвої насолоди; лише ті, що вдаються до медитації, заглиблюючись в трансцендентну форму отримують знання; дія, їжа, пропозиція, віддавання – прийнятні речі в підношенні Бога; скоєння огидного вчинку з рішучим та відданим служінням Господу приймається за праведність і є правильним шляхом; касти спроможні досягнути вищої мети; згадування, відданість та шанування, поклоніння та занурення в свідомість Крішни – шлях спасіння.
У десятій главі «Щедроти Абсолюту» зроблений натяк на щедротах та містичних силах як запоруки чистого відданого служіння Всевишньому; зосереджено думки та служіння на Бозі та відчуття вищого задоволення та блаженства; божественні щедроти Бога виливаються повністю.
В одинадцятій главі «Всесвітня форма» власне розкрито прояв Бога у повноті Його творінь; Крішна – втілення Брахми, могутній Володар, всюдисущий; духовний вчитель, з яким ніхто не може зрівнятися; Крішна названий «всесвітньою формою, тисячоруким Господом», про велич якого символізують шолом, булава, диск, мушля та лотос в руках; присвячення чистому служінню, звільнення від карми та розумування, праця для Крішни і спрямована діяльність, здатність робити Крішну вищою метою свого життя, приязного відношення до кожної із живих істот – прихід до Господа, єдиної форми буття всього.
У дванадцятій главі «Віддане служіння» чітко продемонстровано, котра людина є досконалою у всіх відношеннях: та яка зосереджує розум на Всесвітній формі і має палку трансцендентну віру з поклонінням Творцеві; дуже відданим та дорогим Богу є не заздрісник, а друг живих істот, звільнений від оманного «его», рішучий та готовий служити Крішні, зосередивши усю свою увагу на Ньому.
У тринадцятій главі «Природа, той, хто насолоджується, і свідомість» розповідається про Наддушу, Господа, яким отримується трансцендентна насолода; необхідно бачити присутність Наддуші у живих істотах; живою істотою в тілі осяюється свідомість; звільнення з рабства матеріальної природи є досягненням вищої мети.
У чотирнадцятій главі «Три гуни матеріальної природи» пояснюється про три гуни: благочестя, пристрасть та невігластво; з допомогою першої відбувається просвітлення та звільнення від гріховних наслідків, другої – прив’язання до кармічної діяльності, третьої – омана втілених живих істот; гуна благочестя відчувається при освітленні брами тіла знаннями; смерть в гуні благочестя є досягненням блаженства, в гуні пристрасті – кармічної діяльності, невігластва – народження в царстві тварин; гуна благочестя є розвитком істинного знання, гуна пристрасті – жадібності, невігластва – дурості, безумства та ілюзії; перші успадкують вищі планети, другі – земні, треті – пекельні світи; над гунами може піднятися людина, що присвятила себе відданому служінню і є непохитною.
У п’ятнадцятій главі «Йога Вищої Особи» йдеться про досить важливу методику повного контролю та підпорядкування органів чуттів розуму; це можливе для трансценденталістів, а не бідних на розум людей; прославлення світом та Ведами Верховної Особи; пізнання та не піддання сумніву, віддане любовне служіння Господу.
У шістнадцятій главі «Божественні і демонічні натури» можемо побачити їхню відмінність. Для першої притаманні: безстрашність, очищення, розвиток духовного знання, принесення жертв, вивчення Вед, аскетизм, відмова від насильства, небажання вишукування недоліків в інших, всепрощення, а також інші; тоді ж як для другої – гордість, зухвалість, гнів, зарозумілість, брутальність, невігластво. Існує два види істот: божественні та демонічні. Демонам не притаманне божественне, для них Бог не існує, а лише світ зі статевим бажанням, яке приводить до хтивості. Люди, які зійшли з правильного шляху будуть вкинуті до океану матеріального існування різного роду демонічної форми життя. Народженим у такій формі важко повернутися до Творця, адже опускаються до нижчої форми існування.
Через хтивість, гнів та пожадливість відкривається пекло. Зневага настановами шастр, дія згідно примх та хтивості є неможливим досягненням досконалості, щастя, вищого призначення. Притримуючись приписів шастр необхідно усвідомити свій обов’язок і не намагання робити того, що йде всупереч, бо лише знання правил та приписів та дія піднесення є виходом з цього.
У сімнадцятій главі «Різновиди віри» чітко описано, що за впливом на людину гун визначається певний тип віри, приналежність до релігії теж залежить від них. Якщо людина в гуні благочестя, то йде поклоніння напівбогам, пристрасті – демонам, невігластва – привидам та духам. Жертвоприношення зі зневагою до шастр, з відсутністю роздачі духовної їжі (прасад), ведичного гімну, віри відноситься до гуни пітьми. Різновидом віри є аскеза. Аскеза є трьох видів: тіла, мови і розуму. Перша аскеза – поклоніння Творцеві, брахманам, гуру, батьку й матері, чистоті, простоті, цнотливості, незастосуванні сили, друга – у використанні правдивих, приємних, цілющих слів, регулярне оспівування ведичних гімнів, третя –в задоволеності, простоті, серйозності, володінні собою, очищенні свого існування.
У вісімнадцятій главі «Завершення. Досконалість відречення» йдеться про три таких різновиди: жертвоприношення, благодійність, покута. Усе перераховане є важливою річчю на шляху свідомості Крішни. Напівбоги і люди, істоти не є вільними від гун. Поклоніння Господеві є єдиним шляхом вдосконалення людини. Підняття людини до трансцендентного рівня забезпечує їй осягнення Брахмана. Бог пізнається через віддане служіння та любов, проявлені до Нього.
Пізнання Господа є подоланням життєвих перешкод, а тому перебуває у кожному серці. Довіритися Богу – осягнути трансцендентний світ та вічну вищу обитель. Господом даються вищі настанови, потаємні знання, які стануть у нагоді. Важливе залишення різновидів релігії та цілковита довіра Богу як тому, хто звільнить від гріхів.
Потаємні знання не повідомляються тим, в кого спосіб життя кардинально відрізняється від того, хто веде його правильно. Відкриття таємниці відданим Всевишнього – це підняття до вищого відданого служіння. Тим, що слухають таємницю з вірою, з відсутністю заздрощів здатні звільнитися від гріховних вчинків, досягаючи життя праведників.
Крішна намагається переконати Арджуну у знаннях, які допоможуть пройти шлях подолання ілюзій, відновлення пам’яті, звільнення від сумніву, діянь за вказівками Бога. Бесіда містика Крішни з Арджуною торкалася власне духовної боротьби людини, підконтрольній діяльності свідомості, правильних використаних методів. Закінчується Бхагават-гіта сакральною бесідою між Крішною та Арджуною та мудрими настановами Господа. Образ Крішни надихає до творення добрих справ. З перебуванням містика Крішни та лучника Арджуни прийдуть достаток, перемога, надзвичайна сила, праведність.
Пегас
