Історичні джерела та джанам-сакхі
Про особисте життя Гуру Нанака збереглося мало достовірних історичних фактів. Найвідоміша рання версія належить Бхаї Балі, супутнику Гуру, який, імовірно, народився у 1466 році. Його твір багатий на чудеса та драматичні сцени, але через це він поступово втратив авторитет у сикхських колах у XIX столітті.
На зміну легендарним сюжетам прийшла Пуратана сакхі — «Стара версія», яка збереглася в бібліотеці Ост-Індської компанії в Лондоні. Вона містила набагато стриманіший і реалістичніший опис життя Гуру Нанака, хоча й не позбавлений символічних елементів. Значну роль у реконструкції біографії Нанака відіграли також праці Бхаї Гурдаса — поета і теолога, який жив у XVI–XVII століттях і залишив записи, що відображають сикхське розуміння духовного шляху Гуру.
Подорожі чотирма сторонами світу
Згідно з Пуратана сакхі, Гуру Нанак здійснив п’ять великих подорожей. Перша привела його на схід, друга — на південь, аж до Шрі-Ланки. Третя мандрівка вела на північ у Гімалаї, де він вів релігійні диспути з майстрами-йогами — так званими сіддхами, які вважали себе безсмертними завдяки практикам йоги. Четверта подорож — на захід — охопила міста Багдад, Мекку та Медіна. У кожному з цих місць Гуру вступав у діалог з представниками інших вірувань, проголошуючи єдність Бога і духовну рівність людей. П’ята подорож відбулася в межах Пенджабу, після чого Гуру оселився в Картарпурі, де створив спільноту учнів і провів останні роки життя.
Символічна зустріч у Мецці
Один із найвідоміших епізодів, який ілюструє універсальність поглядів Нанака, пов’язаний з його перебуванням у Мецці. Згідно з оповіддю, він ліг відпочити, простягнувши ноги в напрямку міхрабу — ніші, що вказує напрямок на Каабу. Це викликало обурення місцевого кадія (судді), який дорікнув йому за неповагу. На це Нанак відповів проханням: «Перемістіть мої ноги туди, де Бога нема». Куди б касі не повертав його ноги — міхраб, як стверджується в оповіді, змінював своє розташування. Цей символічний епізод не лише демонструє релігійне бачення Нанака, але й підкреслює центральне послання сикхізму: Бог не обмежується жодним напрямком, формою чи ритуалом — Він всюдисущий.
Перед смертю Гуру Нанак призначив свого наступника — одного з найближчих учнів, започаткувавши тим самим інституцію гуру як духовного провідника. Загалом традиція налічує десять гуру, кожен із яких продовжував і розвивав релігійне вчення, закладене першим учителем. Однак саме Нанак вважається джерелом усієї доктрини, основоположником етики служіння, рівності та любові до єдиного Бога.
Іван Гудзенко
