Локк був близьким за інтелектуальними поглядами до засновників нової науки — Роберта Бойля, Ісаака Ньютона та інших членів Королівського товариства. У політиці він розвинув концепцію суспільного договору та принцип релігійної толерантності, що мали визначальний вплив на події після Славетної революції 1688–1689 років в Англії та на ідеологію американської незалежності 1776 року.
Ранні роки
Родина Локка належала до пуританського середовища, проте залишалася в англіканській церкві. Це поєднання релігійної дисципліни та відносної відкритості згодом вплинуло на його погляди. Він виріс у Пенсфорді, неподалік Брістоля, у часи політичних і релігійних потрясінь.
Коли Джону виповнилося десять років, розпочалися англійські громадянські війни між прибічниками короля Карла І та військами парламенту під проводом Олівера Кромвеля. Його батько, юрист і капітан кавалерії парламентських сил, брав участь у бойових діях. Тому з ранніх років Локк сформував неприйняття ідеї божественного права монархів.
У 1647 році він вступив до престижної Вестмінстерської школи в Лондоні. Навчання під проводом суворого директора Річарда Басбі поєднувало класичну освіту — латину, грецьку, іврит, арабську — з математикою та географією. Саме тут Локк здобув перші глибокі знання, хоча пізніше він критикував англійські школи за надмірне використання тілесних покарань та недостатній розвиток індивідуального мислення.
Його пізніша праця «Деякі думки щодо виховання» (1693) була відгуком на власний досвід і містила критику жорстких методів освіти, пропонуючи приватне наставництво як кращий шлях для виховання молодих джентльменів.
Оксфордські роки
У 1652 році Локк вступив до коледжу Церкви Христа в Оксфорді. Хоча університет після громадянських воєн перебував під впливом пуритан, поступово він повертався до більш спокійного життя. Навчальна програма значною мірою зберігала середньовічний характер і зосереджувалася на вивченні Арістотеля, особливо його логіки.
Локк вважав таку освіту застарілою і нецікавою. Натомість він самостійно знайомився з працями Френсіса Бекона, Рене Декарта та інших філософів, які закладали основи нового розуміння природи та пізнання. У 1656 році він отримав ступінь бакалавра, а через два роки — магістра.
Під час навчання Локк познайомився з колом науковців, що відстоювали новий підхід до вивчення природи. Серед них були єпископ Джон Вілкінс, архітектор і астроном Крістофер Рен, лікарі Томас Вілліс та Річард Лоуер, фізик Роберт Гук, а також видатний натурфілософ і теолог Роберт Бойль. Локк почав вивчати ятрохімію — ранню форму застосування хімії в медицині, і навіть співпрацював із Бойлем у дослідженнях крові. Медицина відтоді залишалася однією з його ключових зацікавлень.
Відновлення монархії 1660 року спричинило хвилю змін. Багато наукових діячів вирушили до Лондона, де заснували Королівське товариство. Проте в самому Оксфорді нова свобода спричинила релігійний ентузіазм та зростання студентських ексцесів, що викликало в Локка настороженість до радикальних соціальних змін.
Перші політичні погляди
У своїй ранній праці «Два трактати про уряд», написаній близько 1660 року, Локк дотримувався консервативної позиції. Він вважав, що задля стабільності влада може регулювати релігійні питання, які не зачіпають основ християнської віри. Такий підхід був реакцією на загрозу анархії, спричиненої релігійними суперечками.
Однак у пізніших працях, зокрема у відомому виданні «Два трактати про урядування» (1689), він радикально переглянув свої погляди. Саме тоді Локк обґрунтував ідею природних прав, свободи совісті та рівності громадян перед законом.
Джон Локк став центральною постаттю в інтелектуальній історії Нового часу. Його концепція суспільного договору, права на власність, релігійної толерантності та обмеженої влади лягла в основу сучасних демократичних систем.
Його праці не лише вплинули на розвиток філософії й політики в Англії, але й стали джерелом натхнення для діячів американської та французької революцій. Ідеї Локка, пов’язані з природними правами та рівністю, визначили зміст Декларації незалежності США і сприяли формуванню класичного лібералізму.
Іван Гудзенко
