Астрономічні та географічні дослідження
У межах практичної діяльності Анаксімандр установив гномон у Спарті, застосувавши його для визначення рівнодень та сонцестоянь. Цей простий інструмент, що відкидає тінь, дозволяв уперше системно фіксувати закономірності руху Сонця та обчислювати тривалість дня. Філософ також створив першу відому карту населеного світу, яку пізніше доопрацював Гекатей з Мілета. Не виключено, що він працював над моделлю небесної сфери, аби наочно представити структуру космосу.
Анаксімандр запропонував власне уявлення про будову Землі. На його думку, вона має форму плоского диска, що є верхньою частиною циліндра. Земля нічим не підтримується, оскільки займає рівновіддалене положення щодо всього, що її оточує. Тому вона не падає й не рухається у певний бік. Небесні тіла він розглядав як великі порожнисті кільця, наповнені вогнем. Світіння Сонця й Місяця пояснювалося отворами в цих кільцях. Фази Місяця та затемнення виникають тоді, коли отвори частково або повністю перекриваються.
Хоча ці уявлення сьогодні виглядають наївними, вони були кроком до системного природничого пояснення небесних явищ без використання міфологічних образів.
Погляди на походження життя та природні явища
Важливою частиною вчення Анаксімандра було уявлення про еволюційний розвиток живих організмів. Він вважав, що перші форми життя виникли у вологому середовищі під впливом нагрівання та випаровування. Людина, за його припущенням, походить від іншої, більш пристосованої тварини, зокрема риби, оскільки людське дитинча тривалий час потребує догляду й не могло б вижити в первинних умовах. Таке пояснення стало одним із перших раціональних трактувань походження людства в європейській філософській традиції.
Анаксімандр описував причини метеорологічних процесів, намагаючись пояснити природу вітру, грози, дощу та блискавки. Він прагнув показати, що кліматичні явища мають фізичні чинники, а не походять від втручання богів.
Апейрон як першооснова світу
Найвідомішим внеском Анаксімандра стала концепція апейрону — безмежного, невизначеного й нескінченного начала, з якого виникають усі речі. На відміну від Фалеса, який вважав першоосновою воду, Анаксімандр стверджував, що джерелом буття не може бути один конкретний елемент. Апейрон існує вічно, містить протилежні начала і має внутрішній рух, що спричиняє відокремлення тепла від холоду та формування космосу.
Сам космос, на його думку, не є вічним. Він виникає з апейрону і з часом повертається назад, поступаючись місцем новим світам. Речі в цьому процесі зазнають «покарання та відплати», повертаючи природу до первісної рівноваги. Цей поетичний вислів не суперечить логіці його системи: він вказує на циклічність та підпорядкованість усіх явищ універсальному порядку.
Анаксімандр став одним із перших мислителів, який спробував узагальнити природні процеси в межах єдиної теорії. Його астрономічні уявлення швидко втратили актуальність, проте сама ідея побудови раціональної моделі світу мала тривалий вплив на подальший розвиток науки. Він відійшов від традиційного пояснення світу через божественну волю й запропонував натуралістичний підхід, що визначив інтелектуальну траєкторію всієї античної філософії.
Іван Гудзенко
