Життєвий контекст і діяльність в Афінах
Анаксагор народився приблизно у 500 році до н. е. в іонійських Клазоменах, регіоні зі сталою традицією вільнодумства. Близько 480 року він переїхав до Афін, які саме в цей час перетворювались на провідний культурний і політичний центр грецького світу. Анаксагор привніс туди іонійську наукову традицію, що базувалась на дослідженні природи без міфологічних пояснень. Його коло спілкування охоплювало впливових політиків, серед яких Перікл, з яким філософ підтримував тісні інтелектуальні зв’язки.
Попри авторитет, Анаксагор став об’єктом звинувачень у безбожності. Критика була спричинена його твердженням про те, що Сонце є розжареним каменем — природним тілом, більшим за весь Пелопоннес. Це підривало традиційні релігійні уявлення і водночас використовувалося політичними опонентами Перікла. Зрештою, філософу довелося залишити Афіни. Останні роки життя він провів у Лампсаку, де й помер приблизно у 428 році до н. е.
Космологія та концепція нескінченних елементів
До Анаксагора грецькі мислителі прагнули звести всі фізичні явища до одного або кількох первинних елементів. Проте постулати Парменіда, який заперечував можливість виникнення та змін, поставили перед філософією проблему пояснення різноманітності світу. Емпедокл намагався вирішити її через введення чотирьох базових елементів, але Анаксагор запропонував значно радикальніше рішення — нескінченну множину «насінин» або елементарних частинок.
Філософ стверджував, що кожна річ містить невидимі частки всіх інших речей. Завдяки цьому можна пояснити, як під час росту тіла утворюються плоть, кістки чи волосся. На його думку, зміни відбуваються не через перетворення однієї субстанції на іншу, а через зростання кількостей тих частинок, які вже присутні в організмі. Тому кожен матеріальний об’єкт є тим, чого в ньому найбільше.
Цей підхід дозволяв пояснювати складні форми організації природи, включно з біологічними процесами. Анаксагор одним із перших звернув увагу на зв’язок між живленням і ростом, розглядаючи живі організми як системи, здатні вибирати з довкілля потрібні частки.
Вчення про Nous: космічний принцип упорядкування
Найоригінальнішою складовою його філософії було поняття Nous — всесвітнього Розуму. На думку Анаксагора, саме Розум упорядкував первинну суміш елементів, надав рух, розділив подібні частини й започаткував світові процеси. Космос, за його уявленнями, формувався у два етапи.
Перший етап охоплював обертання початкової суміші, що спричинило відокремлення великих мас «темряви», «рідини» та інших компонентів, які утворили Ніч, океани й небесні утворення. Другий етап стосувався виникнення живих істот. Тут дія Розуму спрямована на поєднання відповідних «насінин» у необхідних пропорціях, що дозволило утворитися складним формам життя.
Аристотель високо оцінював ідею Nous як принципу космічного порядку, хоча критикував Анаксагора за те, що той використав Розум переважно для запуску процесу формування світу, а не для його цілеспрямованого морального або телеологічного керування. Платон поділяв цю критичну позицію, очікуючи від поняття Розуму морального виміру, якого в системі Анаксагора не було.
Анаксагор став ключовим представником інтелектуальної революції V століття до н. е. Його погляди вплинули на розвиток афінської науки та філософії, сприяли становленню природничих пояснень космосу, вплинули на формування критичного мислення доби Перікла. Його
Іван Гудзенко
