Белтейн: кельтський фестиваль початку літа

Белтейн є одним із найдавніших кельтських свят, що відзначалося першого травня в Ірландії, Шотландії та на острові Мен. Він символізував початок літа і був пов’язаний із переходом худоби на відкриті пасовища. Це свято мало важливе значення у календарній системі кельтів, адже позначало середину року та протиставлялося зимовому святу Самайн, яке відзначали 1 листопада. Обидві дати вважалися переломними моментами року, коли кордони між світом людей і надприродними силами тимчасово стиралися.

Міфологічний вимір

У фольклорі Ірландії та Шотландії Белтейн асоціювався з часом, коли феї та надприродні істоти могли вільно переходити у світ людей. Вважалося, що в ніч на перше травня відьми здатні нашкодити худобі чи врожаю, тому обрядові вогнища мали не лише символічне, а й захисне значення. Народні легенди, пов’язані з Белтейном, тривалий час зберігалися в усній традиції й стали важливою складовою кельтської культурної спадщини.

Походження назви

Етимологія слова «Белтейн» має кілька пояснень. У глосарії Кормак пояснює його як поєднання імені божества Бела (або Біла) та староірландського tene — «вогонь». Таким чином, назва буквально означає «вогонь Бела». У XX столітті низка дослідників розвинули цю версію, пов’язавши перший елемент слова з кельтським богом сонячного світла й зцілення Беленосом (ірл. Belenus), відомим у галльській та ірландській традиції. Це підкреслює значення вогню як головного символу свята — джерела життя, захисту та відновлення.

Попри християнізацію кельтських земель, багато елементів Белтейну збереглися в народних звичаях. Вогнища, квіткові прикраси, танці навколо дерев і ритуали очищення поступово втратили первісний сакральний сенс, але залишилися у вигляді весняних народних святкувань. Сьогодні Белтейн відроджується як частина культурної пам’яті кельтських народів, а також у неоязичницьких рухах, де він трактується як свято гармонії природи та людини.

Іван Гудзенко