Народившись у Гераті, важливому культурному центрі Хорасану, Бехзад змалку залишився сиротою, проте потрапив під опіку середовища художників, що діяли під заступництвом Тимурідів — однієї з найвпливовіших династій мусульманського Сходу XV століття. Його формування як митця тісно пов’язане з фігурою Мірака Наккаша, знаного художника й наставника, під керівництвом якого Бехзад удосконалював свої навички.
Формування Гератської школи та інтелектуальна роль Бехзада
Вже у 1486 році, завдяки високому визнанню свого мистецтва, він очолив Гератську академію — осередок образотворчої майстерності, що упродовж двох десятиліть під його керівництвом пережив період справжнього розквіту. Саме тут відбулося формування канонічної Гератської школи живопису, яка вирізнялася динамічністю композицій, тонким психологізмом і витонченою деталізацією.
Однак політичні обставини згодом внесли свої корективи у долю митця. Після завоювання Герата шахом Есмаїлом I у 1506 році Бехзад продовжував працювати, але вже під егідою нової династії — Сефевідів. У 1514 році молодий спадкоємець престолу, Тахмасп, отримав титул губернатора Герата, а вже у 1522 році Бехзад разом із його почтом переселився до Тебризу — нового політичного й культурного центру. Саме тут він отримав одну з найпочесніших посад у державному апараті — директора королівської бібліотеки, яка водночас виконувала роль художньої майстерні. Бехзад організував виробництво ілюмінованих рукописів і був особисто відповідальним за їхню художню якість. Ці твори, які поєднували каліграфічну досконалість з глибоко символічними сюжетами, стали взірцем для майбутніх поколінь і закріпили його славу реформатора перського живопису.
Мистецький почерк Бехзада є унікальним синтезом традиційної мініатюри та новаторських елементів, що виходять за межі орнаментальної функції. Його роботи вирізняються реалістичним підходом до зображення людських фігур, виразною експресією, динамізмом сцен, а також увагою до простору, що до того часу було нетиповим для ісламського мистецтва. Бехзад зробив суттєвий внесок у художню семантику жестів, поглядів і позицій персонажів, що надало його картинам емоційної глибини. Таким чином, митець не просто ілюстрував тексти, а інтерпретував їх у візуальному коді, збагачуючи зміст багаторівневими сенсами.
Бехзад у Тебризі
У Тебризі Бехзад не лише продовжив власну художню практику, а й активно навчав молодших майстрів. Його школа виховала таких видатних художників, як Касім Алі, Мір Саїд Алі, Ака Мірак та Музаффар Алі. Вони продовжили традицію свого вчителя, формуючи нову течію в ісламському живописі, яка згодом отримала назву Тебризької школи. Саме ця художня школа стала основою для розвитку мистецтва часів шаха Тахмаспа та його наступників, коли мініатюра досягла апогею естетичного розвитку.
Померши близько 1536 року, Бехзад залишив по собі не лише шедеври мініатюри, а й цілу художню епоху, яка вплинула на формування візуальної культури мусульманського Сходу упродовж століть. Його мистецтво не втратило актуальності навіть у сучасну добу: дослідники аналізують його композиційні рішення, стилістичні особливості, глибину змісту, а також роль у формуванні культурної ідентичності середньовічного Ірану. Бехзад — це не лише художник, а й мислитель, що зумів перетворити живопис на мову універсальних значень, зрозумілу крізь призму релігійного, естетичного й гуманістичного досвіду.
Іван Гудзенко
