Виникнення та поширення руху
Перші «святі жінки» з’явилися наприкінці 12 століття в Льєжі. Їх почали називати «бегінками» (лат. «beguina») у 1230-х роках. Етимологія цього терміна залишається невідомою, але ймовірно, він мав пейоративний відтінок. До середини 13-го століття рух бегінок поширився по землях Німеччині та північній Франції.
Спочатку рух з’явився серед жінок вищого класу, але згодом розповсюдився на середній клас. Бегінки відповідали на соціально-економічні виклики того часу, включаючи надлишок неприв’язаних жінок у міських районах, які не мали можливості одружитися через соціальні та економічні обставини.
Життя в бегінажах
Більшість бегінок жили в громадах, відомих як бегінажі. У Німеччині вони зазвичай проживали групами від 60 до 70 жінок у великих будинках, тоді як у Нідерландах — в окремих будинках, обнесених стінами, утворюючи своєрідні «міста в місті». Бегінки забезпечували себе самостійно, займаючись шиттям, ткацтвом або доглядом за дітьми. Хоча вони складали обітницю цнотливості на час перебування в спільноті, бегінки мали свободу покинути громаду та одружитися.
Взаємодія з церквою
Бегінки часто підтримували тісні зв’язки з домініканськими та францисканськими ченцями, а деякі з них практикували інтенсивні форми містицизму. Ці обставини викликали підозри у єретичних нахилах бегінок. Протягом 13 століття вони стикалися з упередженим ставленням та обмежувальним законодавством. На В’єнській раді 1311 року було видано едикти, які вимагали розпуску громад бегінок. Хоча пізніше офіційна політика стосовно них стала більш толерантною, початковий рух почав занепадати, і багато його членів приєдналися до офіційних релігійних орденів.
Визначні постаті та спадщина
Однією з найвідоміших бегінок була Маргарита Поретанська (Маргеріт Порете), яка була спалена за єресь у Парижі в 1310 році. Її містичний твір «Miroir des simples âmes» («Дзеркало простих душ»), написаний близько 1300 року, вважається одним із найвидатніших релігійних трактатів, створених старофранцузькою мовою.
Чоловічі аналоги бегінок, відомі як бегарди, не досягли такої ж популярності. Громади бегардів, які збереглися в Бельгії, були придушені під час Французької революції. Сьогодні кілька громад бегінок все ще існують, переважно в Бельгії, де вони діють як благодійні установи, зберігаючи духовну та соціальну спадщину середньовічного руху.
Іван Гудзенко
