Походження та еволюція образу Бастет
Спочатку Бастет зображували як люту левицю, пов’язану з богинею-воїтельницею Сехмет. Обидві богині вважалися дочками бога сонця Ра, але якщо Сехмет уособлювала руйнівну силу сонячного проміння, то Бастет з часом набула більш миролюбних рис.
Близько 1500 року до н. е., у період Нового царства, образ Бастет поступово змінився. Замість лютого хижака вона стала символом домашнього затишку, материнства та радості. Ця трансформація пов’язана з одомашненням котів у Єгипті, які високо цінувалися за здатність знищувати гризунів, що загрожували зерновим запасам.
У міфології Бастет часто ідентифікували з іншими богинями, зокрема з Хатхор та Тефнут. Вона вважалася одним із «очей Ра» – божественних проявів сонячної сили, що могли як захищати, так і карати.
Культ Бастет: центри поклоніння та ритуали
Головним місцем шанування Бастет було місто Бубастіс (сучасний Телль-Баста), де знаходився великий храм, присвячений богині. Геродот описував свята на її честь, які супроводжувалися музикою, танцями та масовими гуляннями.
Мемфіс та інші центри
Окрім Бубастіса, культ Бастет був поширений у Мемфісі, де її ототожнювали з локальною богинею-коткою. У пізній період (664–332 рр. до н. е.) та за правління Птолемеїв храми Бастет стали місцями масового паломництва.
Муміфікація котів
На знак шанування Бастет єгиптяни муміфікували котів і приносили їх як жертви. Археологи знайшли величезні катакомби з тисячами мумій котів, що свідчить про масштабність культу.
Бастет – унікальний приклад еволюції божества від лютого хижака до покровительки домашнього затишку. Її культ відбиває важливість котів у давньоєгипетському суспільстві та демонструє, як релігійні уявлення змінювалися під впливом соціальних змін.
Іван Гудзенко
