У різних регіонах Англії Баргест має численні локальні варіанти. У Ланкаширі його називали «Скрикер», «Сміття» або «Страйкер». Цей звір мав великі лапи, що іноді виглядали як загнуті назад, і створювали звуки бризок води, супроводжуючись моторошним виттям. У Східній Англії монстра уявляли однолоким і земноводним, називали його «Чорний Шак» або «Шок». На острові Мен цю істоту знали як «Мауте Дуг».
Схожі образи існують і в інших британських традиціях. У Вельсі з Баргестом пов’язують демонів Гвіллгі (червонооких псів) та песиголових істот з потойбіччя — Кун Аннун, або «Псів Пекла».
Вплив на «Собаку Баскервілів»
Ідея демонічного пса, зокрема Баргеста, має прямий вплив на сюжет одного з найвідоміших детективних романів Артура Конан Дойла — «Собака Баскервілів» (1901–1902). Цей твір є прикладом того, як фольклорна міфологія трансформувалася в елемент готичної детективної літератури.
Конан Дойл черпав натхнення з легенд про примарного собаку, який переслідував пустища Дартмура в Девонширі. Роман розгортається на фоні вересових боліт, де лунає моторошне виття істоти, яка згодом виявляється не надприродною, а частиною підступного плану спадкоємця маєтку.
Фосфорований пес, зображений у романі, мав викликати паніку та серцеві напади у потенційних жертв — як це сталося з сером Чарльзом Баскервілем. Пес у романі — зримий символ жаху, що апелює до підсвідомого страху, сформованого в народних віруваннях, де демони в образі собак виступали вісниками смерті.
Культурне значення та інтерпретації
Баргест — це більше ніж просто вигаданий жах. У фольклорі цей образ виконував роль морального попередження, символу страху перед невідомим, нічним і смертельним. Його зв’язок зі смертю вказує на глибоку архетипову функцію — нагадування про крихкість життя та силу темних, неконтрольованих сил.
Водночас, як у випадку з Конан Дойлом, ці народні образи стали основою для творчих інтерпретацій у літературі, театрі, кінематографі. Від перших екранізацій «Собаки Баскервілів» до сучасних готичних романів, демонічний пес постає як універсальний символ потойбічного, страхітливого і одночасно захопливого.
Іван Гудзенко
