Початок правління та спадок Мурада I
Баязид I прийшов до влади після загибелі свого батька, султана Мурада I, під час Косовської битви в 1389 році. Незважаючи на перемогу османів у цій битві, Баязид не зміг повною мірою скористатися її результатами для подальшого розширення в Європі. Натомість він був змушений зосередитися на стабілізації внутрішньої ситуації, відновити лояльність васалів та повернутися до Анатолії, де зростала загроза з боку туркменських князівств, зокрема Караману.
Караман, заснований на руїнах імперії Сельджуків, був одним із головних суперників Османської імперії в Анатолії. Попередні османські правителі уникали прямого конфлікту з туркменськими князівствами, віддаючи перевагу дипломатичним методам, таким як шлюбні союзи та купівля територій. Однак після придбання земель еміратів Хамід і Герміян, османи вперше вступили у прямий контакт з Караманом, що призвело до неминучого конфлікту.
Завоювання в Анатолії
Баязид I швидко зрозумів, що для збереження контролю над Анатолією необхідно вжити рішучих військових дій. До 1390 року він захопив та анексував більшість туркменських князівств у західній Анатолії. У 1391 році він розгромив Караман, анексувавши його території та продовживши експансію на схід. Однак його плани повного завоювання Анатолії були перервані повстаннями на Балканах, які підтримувалися Угорщиною та Візантією.
Балканська кампанія та Битва при Нікополі
Повернувшись до Європи, Баязид швидко придушив повстання (1390–1393), окупував Болгарію та встановив пряму османську адміністрацію на цих територіях. Його дії викликали занепокоєння в Європі, що призвело до організації великого хрестового походу проти османів. У 1396 році Баязид розгромив хрестоносців у Битві при Нікополі, що стало однією з найвизначніших перемог османів. Ця перемога не лише закріпила османське панування на Балканах, але й підвищила престиж Баязида в ісламському світі. Тіньовий аббасидський халіф Каїра надав йому титул султана, що викликало спротив мамлюків, які прагнули зберегти цей титул лише за собою.
Конфлікт з Тимуром та Битва під Анкарою
Повернувшись до Анатолії, Баязид завершив завоювання Караману в 1397 році. Однак його успіхи привернули увагу Тимура (Тамерлана), могутнього правителя Центральної Азії, який побудував величезну імперію, що простягалася від Ірану до Індії. Тимур, побоюючись зростання османської могутності, вирішив знищити імперію Баязида. У 1402 році в Битві під Анкарою війська Баязида були розгромлені, а сам султан потрапив у полон, де помер через рік.
Падіння Баязида I стало серйозним ударом для Османської імперії. Його полон і смерть призвели до періоду міжусобиць, відомого як «Період Фетрету», який тривав до 1413 року. Однак його завоювання заклали основи для подальшого розширення імперії, а його політика щодо інтеграції анатолійських та балканських територій мала довгострокові наслідки для розвитку Османської держави.
Іван Гудзенко
