Образ Айяппи тісно пов’язаний із пізньосанскритською літературною традицією. У текстах він описується як син Шиви та Вішну, який утілився у формі чарівниці Мохіні. Народжений від божественного союзу, Айяппа був покинутий батьками, маючи при собі лише дзвіночок на шиї. Його знайшов і всиновив місцевий цар Панталам у Кералі, визнавши у ньому надзвичайну силу. Згодом Айяппа проявив себе як могутній воїн і духовний провідник, після чого йому було зведено святиню.
У народних піснях мовами малаялам та кодагу поширені варіанти легенди, де наголошується на усиновленні Айяппи царем та його юнацькому становленні. Згідно з переказами, він став героєм численних битв, а згодом набув шани навіть серед мусульман. Існує переказ про його дружбу з воєначальником на ім’я Вавар, який також отримав святиню на шляху до Сабарімали. Цей сюжет підкреслює міжрелігійний вимір культу, властивий для південноіндійської традиції.
Дослідники також звертають увагу на можливий історичний зв’язок Айяппи з Айянаром — місцевим божеством-покровителем Тамілнаду, культ якого має спільні риси із поклонінням Айяппі.
Святилище в Сабарімалі
Храм у Сабарімалі в штаті Керала є головним осередком культу Айяппи. Святиня розташована на вершині пагорба, куди веде складний шлях крізь ліси та гори. Це місце щороку приваблює мільйони паломників не лише з Керали, а й із сусідніх штатів Тамілнаду та Карнатаки.
Найважливішою особливістю поклоніння є суворі правила, які повинен дотримувати кожен учасник. Перед подорожжю паломники практикують 41-денний обіт целібату, утримуються від м’яса, алкоголю та будь-яких мирських задоволень. Цей період сприймається як духовне очищення та підготовка до зустрічі з божеством.
Під час паломництва учасники йдуть босоніж, а соціальні, мовні та економічні відмінності між ними втрачають значення. Це робить культ Айяппи одним із наймасовіших і водночас найбільш об’єднуючих у Південній Індії.
Обмеження участі в паломництві
Однією з особливостей культу є суворі вимоги до учасників паломництва. Традиційно до Сабарімали дозволено йти лише чоловікам, дівчаткам до настання статевого дозрівання та жінкам у постменопаузі. Це правило пов’язане з образом Айяппи як вічного аскета та захисника целібату.
Хоча в сучасній Індії це обмеження стало предметом суспільних дискусій та юридичних суперечок, для багатьох віруючих воно залишається важливою складовою релігійної практики.
Іван Гудзенко
