Історія
Авіньйон став резиденцією пап унаслідок фракційної боротьби в Римі та тиску з боку короля Франції Філіпа IV. У 1309 році папа Климент V вирішив перенести папську столицю до Авіньйона, що на той момент був володінням папських васалів. Пізніше, у 1348 році, Авіньйон став безпосередньою власністю папства.
Хоча всі сім пап, які правили в Авіньйоні, були французами, а більшість кардиналів, створених під час цього періоду, також походили з Франції (111 із 134), папство не піддавалося французькому впливу настільки, як припускали сучасники чи як стверджували критики пізніше. Цей період характеризувався значними реформами в управлінні Церквою, які заклали основи для її подальшої централізації.
Реформи та вплив
Управління Церквою стало більш структурованим. Священна колегія кардиналів отримала більший вплив, а адміністративні інститути папства зазнали реорганізації та централізації. Реформаторські заходи також торкнулися духовенства, були активізовані місіонерські діяльності, які досягали навіть Китаю. Папи Авіньйонського періоду також робили численні зусилля для врегулювання суперництва між європейськими королівствами та встановлення миру.
Університетська освіта набула розвитку за підтримки пап, що сприяло підвищенню інтелектуального рівня духовенства. Однак, попри ці досягнення, резиденція у Авіньйоні підривала престиж папства, особливо в очах Англії та Німеччини, де зростали антипапські настрої.
Повернення до Риму та західний розкол
У 1377 році папа Григорій XI повернув папську столицю до Риму, проте це не вирішило проблем, спричинених тривалим перебуванням пап в Авіньйоні. Після його смерті кардинали обрали ще одного папу, який знову переїхав до Авіньйона. Це стало початком Великого західного розколу, під час якого одночасно правили декілька пап. Розкол тривав до 1417 року, коли Собор у Констанці відновив єдність Церкви.
Важливим наслідком цього періоду стало зростання впливу кардиналів, що, зрештою, спричинило розвиток ідеї соборності, згідно з якою генеральний собор Церкви має вищу владу за папу і може його усунути за необхідності.
Авіньйонське папство стало важливим етапом в історії католицької церкви. Хоча воно принесло багато реформ і адміністративних змін, водночас викликало кризу довіри до папства та призвело до одного з найглибших розколів в історії західного християнства.
Іван Гудзенко
