Релігійне значення та інтерпретації
Авалокітешвара є втіленням рішення бодхісаттви відкласти власне просвітлення, доки всі живі істоти не досягнуть звільнення від страждання (дуккха) та коловороту народжень і смертей (сансара). Його ім’я тлумачать по-різному: як «Володар, що дивиться у всі напрямки» або як «Володар того, що ми бачимо», тобто істинного світу.
У різних культурних контекстах він відомий під іншими іменами: у Тибеті — Спьян-рас гзіґс («Зі співчутливим поглядом»), у Монголії — Ніду-бер үджегчі («Той, хто дивиться очима»), у Камбоджі та Таїланді — Локешвара («Володар світу»), у Китаї — Гуаньїнь («Той, хто чує крики»), а на Шрі-Ланці — Натха-дева. В Китаї його часто зображували у жіночому вигляді, що згодом стало домінантною традицією поклоніння.
Авалокітешвара тісно пов’язаний із вічним Буддою Амідою (Амітабхою), якого зображають на його головному уборі. У легендах він виступає як захисник від небезпек — пожеж, повеней, нападів диких звірів та розбійників, а також як творець космічного порядку.
Іконографія та легенди
Згідно з однією з найвідоміших легенд, голова Авалокітешвари розкололася від горя, коли він усвідомив безмежну кількість істот, яких ще слід врятувати. Будда Амітабха відновив його, створивши одинадцять голів, які вінчає власне зображення. У мистецтві ця форма часто поєднується з образом багаторукого бодхісаттви, де тисячі рук символізують нескінченну здатність допомагати.
У тибетській традиції Авалокітешвару зображують білим, у непальській — червоним. Його дружиною вважається богиня Тара. Традиційною резиденцією бодхісаттви вважається гора Потала, що стала символом духовної влади.
Його культ описаний у численних сутрах. Особливе місце посідає «Авалокітешвара-сутра», що увійшла до «Лотосової сутри» (III ст. н. е.), одного з найвпливовіших текстів буддизму Махаяни.
Поширення та трансформація образу
Найбільше поширення культ Авалокітешвари набув у Північній Індії в III–VII ст. Поклоніння Гуаньїнь у Китаї засвідчено вже в I ст. н. е., а з VI ст. її культ став невід’ємною частиною буддійських храмів. Спочатку бодхісаттву зображували як чоловічу постать, однак починаючи з династії Сун (960–1279) у мистецтві утвердився жіночий образ Гуаньїнь, що значною мірою пов’язано з впливом даоських божеств і легендою про принцесу Мяошань.
У Японії Авалокітешвара відомий як Каннон. Його культ поширився з Кореї в VII ст., і відтоді він став одним із найпопулярніших об’єктів поклоніння.
У Тибеті Авалокітешвара вважається духовним покровителем країни. Його культ утвердився у VII ст. і тісно пов’язаний з інститутом Далай-лам, яких вважають його втіленнями. Саме йому приписують поширення священної формули «ом мані падме хум», що стала символом тибетського буддизму.
Авалокітешвара є уособленням співчуття та милосердя, універсальних цінностей, які виходять за межі буддійської доктрини. Його образ трансформувався у різних культурах, але незмінно залишався символом духовної підтримки та надії. Йому поклоняються як рятівникові від небезпек і страждань, а його культ став одним із найпоширеніших і найтриваліших у буддійському світі.
Іван Гудзенко
