Еволюція поняття Атману у ведичній традиції
У ранніх Ведах поняття Атману зустрічається переважно як зворотний займенник, що означає «себе». Проте з часом, у пізніших текстах, зокрема в Упанішадах, Атман набуває глибокого філософського значення. Упанішади, які є спекулятивними коментарями до Вед, розглядають Атман як центральну тему, що пов’язана з питаннями природи буття, свідомості та звільнення.
Атман у Упанішадах описується як внутрішня сутність людини, яка є джерелом життя та свідомості. Це те, що змушує функціонувати органи тіла, розум та інші здібності, і саме для нього вони існують. Атман також вважається основою всієї діяльності людини, аналогічно тому, як Брахман (Абсолют) є основою функціонування Всесвіту.
Атман та Брахман: єдність універсального та індивідуального
Однією з ключових ідей індуїстської філософії є зв’язок між Атманом та Брахманом. Брахман — це абсолютна реальність, основа всього сущого, тоді як Атман — це індивідуальне «Я», яке є частиною цього універсального Брахмана. У багатьох філософських школах індуїзму, зокрема у Веданті, Атман вважається тотожним Брахману. Ця ідея виражається у відомому вислові «Тат твам асі» («Ти є Тим»), який підкреслює єдність індивідуальної душі з Абсолютом.
Атман у філософських школах індуїзму
Серед різних систем (даршанів) індуїстської думки Веданта є тією, яка найбільш детально досліджує поняття Атману. Веданта акцентує на тому, що реалізація Атману як тотожного Брахману є шляхом до звільнення (мокші). Інші школи, такі як Санкх’я та Йога, також розглядають Атман, але з різних перспектив. Наприклад, у Санкх’ї Атман розуміється як свідомий спостерігач, який відрізняється від матеріальної природи (пракриті).
Роль Атману у досягненні мокші
Мокша, або звільнення від циклу народження та смерті (сансари), є кінцевою метою духовного шляху в індуїзмі. Атман відіграє ключову роль у цьому процесі. Реалізація того, що індивідуальне «Я» (Атман) є частиною універсального Брахмана, дозволяє людині вийти за межі обмежень его та прив’язаностей до матеріального світу. Це звільнення досягається через медитацію, самопізнання та виконання духовних практик.
Іван Гудзенко
