Атеїзм, незалежно від форми, відкидає ці уявлення. Усі атеїстичні концепції від поміркованого скептицизму до радикального матеріалізму, спільні в тому, що заперечують віру в існування особового Бога, як його описано в авраамічних релігіях. Проте, заперечення не обмежується тільки цим.
Відмова від духовних істот
Атеїзм не зводиться лише до відкидання конкретного образу Бога. Йдеться про загальне заперечення існування будь-яких духовних істот, які мають надприродну природу. Таким чином, атеїзм критично ставиться не тільки до християнства, юдаїзму чи ісламу, але й до інших релігійних традицій, зокрема до вірувань африканських народів, таких як дінка чи нуер, до пантеонів грецьких і римських богів, а також до трансцендентальних концепцій індуїзму та буддизму.
Атеїзм як філософська альтернатива
Історично атеїзм розвивався у відповідь на потребу звільнити мислення від догм і авторитетів. Його витоки простежуються у філософських школах античності, а згодом у просвітництві, коли критика релігії стала частиною боротьби за свободу думки. У новітній історії атеїзм виступає не тільки як заперечення, а й як пропозиція нового погляду на людину, суспільство, природу та мораль.
На відміну від релігій, що апелюють до об’явленої істини, атеїзм базується на ідеї самодостатності людського розуму. У ньому немає авторитетних джерел знання поза людським досвідом і логікою. Саме тому атеїзм часто поєднується з науковим мисленням, емпіризмом і гуманізмом.
Іван Гудзенко
