Через свій зв’язок із морською торгівлею та колонізацією, зокрема через фінікійців, культ Астарти набув поширення в різних частинах Середземномор’я — від узбережжя Ханаану до Північної Африки й Іберійського півострова.
У біблійних текстах Астарта постає об’єктом різкої критики. Гебрейські автори, налаштовані проти язичницьких культів, називали її Аштарот — множинною формою імені, що згодом стала символом узагальненого образу жіночих божеств ханаанської традиції. Це ім’я містить гру слів із єврейським словом бошет — «ганьба», що, на думку сучасних біблійних дослідників, є навмисною спробою знецінити культ Астарти в очах єврейського суспільства. Її образ у Святому Письмі асоціюється з релігійною деградацією Ізраїля, особливо в період пізнього царства. Цар Соломон, за біблійним текстом, «пішов за Астартою, богинею сидонян», що стало одним із проявів його відходу від культу Яхве. Пізніше цар Йосія, у процесі релігійної реформи, наказав знищити місця поклоніння Астарті, намагаючись відновити монотеїстичну чистоту єврейської віри.
Богиня, яка об’єднувала любов, війну та небесні сили
Астарта уособлює типовий для стародавнього Близького Сходу тип богині, що поєднує протилежні якості — ніжність і жорстокість, сексуальність і військову доблесть. Вона тісно пов’язана з богинею Анат, яка також виступала у ролі богині війни, імовірно, вони мали спільне походження або зливалися в одному культі. Їхня синкретизація стала основою для виникнення образу арамейської богині Атаргатіс, що набула популярності у Сирії та Месопотамії. Астарта також мала свого аккадського аналога — Іштар, яка в шумеро-аккадському релігійному пантеоні відігравала аналогічну роль.
Культ Астарти був особливо поширеним серед ханаанеян, де вона виступала як «Цариця Небесна» — титул, що пізніше набув негативного забарвлення у єврейській пророчій літературі. У книзі пророка Єремії описано, як жінки приносили їй виливні жертви та спалювали хлібні приношення. Це викликало гнів пророка і засудження з боку монотеїстичних реформаторів. Незважаючи на спроби викорінення її культу, він залишався впливовим протягом століть, часто переплітаючись із іншими релігійними системами.
Релігійна спадщина та археологічні свідчення
Археологічні знахідки засвідчують глибоку укоріненість культу Астарти у повсякденному житті народів Близького Сходу. Статуетки богині, культові предмети, храми та зображення на кераміці свідчать про її шанування у приватних домівках і громадських просторах. У містах, пов’язаних із фінікійською культурою, зокрема в Тирі та Сидоні, археологи виявляли численні предмети, що можуть бути пов’язані з обрядами на її честь.
Особливо цікавими є паралелі між образом Астарти та архетипами жінки-богині у пізніших релігіях. Її функції як богині любові, родючості й війни згодом були трансформовані у християнському богослов’ї у символіку Марії як Цариці Небесної, однак у принципово іншому богословському контексті. Ця культурна спадкоємність, хоч і непряма, свідчить про живучість певних образів у релігійній свідомості людства.
Іван Гудзенко
