Ашшурбаніпал народився у родині царя Асархаддона. У 672 році до н. е. його батько проголосив його спадкоємцем Ассирії, намагаючись уникнути династичних конфліктів. Брат Шамаш-шум-укін отримав Вавилонію, що згодом призвело до складних відносин між ними. Велику роль у висуненні Ашшурбаніпала відіграла його мати Накія-Закуту, яка забезпечила політичну підтримку сина.
Майбутній цар опанував шумерське та аккадське письмо, вивчав літературу, традиції писарів і жреців. Його наставниками були видатні радники та генерали, що розвинули в ньому як управлінські, так і військові навички. Він також вирізнявся фізичною підготовкою, особливо у стрільбі з лука та полюванні. Після смерті Асархаддона в 669 році до н. е. Ашшурбаніпал безперешкодно посів престол, заручившись підтримкою придворних та знаті.
Військові кампанії та зовнішня політика
Одним із перших викликів нового царя стала боротьба за контроль над Єгиптом. Фараон Тахарка намагався відновити незалежність, однак війська Ашшурбаніпала змусили його відступити. Ассирійці встановили контроль над дельтою Нілу, спершу через Нехо І, а згодом через його наступника Псамметіха І. Хоча в середині VII століття до н. е. ассирійські гарнізони були витіснені з Єгипту, торгівля та дипломатичні зв’язки збереглися.
У західному напрямку Ашшурбаніпал придушив повстання в Тирі та Сирії, а також зміцнив союз із скіфами, що дозволило зупинити загрозу від кіммерійців. У Месопотамії він підтримував контроль над Вавилонією, залишивши там свого брата Шамаш-шум-укіна як номінального правителя. Однак той зрештою підняв повстання, яке закінчилося тривалою облогою та його трагічною загибеллю у 648 році до н. е. Перемога дозволила Ашшурбаніпалу ще більше посилити свою владу.
Важливою сферою його політики були війни з Еламом, які завершилися у 639 році до н. е. руйнуванням столиці Суз і підкоренням регіону. Цей успіх цар відсвяткував тріумфом у Ніневії, де він позиціонував себе володарем «усього світу».
Державне управління та культура
Попри численні війни, імперія за Ашшурбаніпала переживала економічний розквіт. Адміністративні рішення царя зміцнили систему управління, а дипломатичні кроки дозволили зберігати вплив навіть у віддалених регіонах. Його правління відзначалося не лише політичною жорсткістю, але й увагою до культури та релігії.
Ашшурбаніпал приділяв значну увагу відновленню храмів, особливо святині Іштар у Ніневії. Він активно дотримувався релігійних обрядів і вбачав у передвістях важливий елемент державної політики. Одночасно він став покровителем мистецтв, прикрашаючи палаци скульптурами й барельєфами, що відзначалися новаторським стилем та епічним розмахом.
Бібліотека Ашшурбаніпала
Найвизначнішим культурним здобутком царя стала бібліотека у Ніневії. За його наказом писарі збирали та копіювали тексти з різних міст Месопотамії. Колекція налічувала понад 20 тисяч глиняних табличок і стала першою відомою систематизованою бібліотекою стародавнього світу. У ній були представлені астрономічні спостереження, словники, ритуальні тексти, заклинання, прислів’я, міфи та епос, зокрема «Епос про Гільгамеша». Саме завдяки цій бібліотеці значна частина шумерсько-аккадської літератури дійшла до нашого часу.
Точна дата смерті Ашшурбаніпала невідома, однак його влада слабшала після 631 року до н. е. Він підготував своїх синів до співправління, але вже через два десятиліття після його смерті Ассирійська імперія зазнала краху під тиском зовнішніх ворогів.
Іван Гудзенко
