Шлях до влади
Попри те, що Асархаддон був молодшим сином, його ще за життя обрав наступником Санхерріб. Батько призначив його намісником Вавилона після зруйнування міста у 689 році до н. е. Ситуація різко змінилася після вбивства Санхерріба у 681 році до н. е., організованого одним або кількома братами Асархаддона.
Молодий спадкоємець швидко рушив із заходу, зустрівши повстанські війська в Ханігальбаті (західна Ассирія). Більшість цих сил перейшла на його бік, а ватажки заколоту втекли. Без значного спротиву Асархаддон прибув до Ніневії, де проголосив себе царем.
Вавилонська політика
Одним із головних напрямів його політики стало відновлення миру в Південній Вавилонії. Коли вождь халдейського племені напав на ассирійського намісника в Урі, Асархаддон вислав військо проти заколотника. Той утік до Еламу, але новий цар Еламу стратив його. Брат повстанця, шукаючи порозуміння, здався Ассирії і був призначений місцевим правителем. Такий жест милосердя став рідкісним прикладом ассирійської політики, що забезпечив тривалу лояльність нового намісника.
Міста Північної Вавилонії, які постраждали під час попереднього правління, отримали підтримку та відновлення. Асархаддон повернув землі тим мешканцям, які могли довести свої права, і відновив міське життя. У 678 році до н. е. він здійснив похід проти халдейських племен, які намагалися розширити свої володіння за рахунок Вавилона та Борсіппи.
Загрози на півночі
Правління Асархаддона збіглося з активізацією кочових народів на кордонах. Кімерійці та скіфи створювали значний тиск на північні рубежі держави. Щоб убезпечити свої позиції, цар уклав династичний союз зі скіфами. Попри це, йому не вдалося повністю зупинити експансію кочовиків, і Ассирія втратила контроль над частиною Кілікії та Табала.
Завоювання Єгипту
Одним із ключових етапів правління стало протистояння з Єгиптом. Коли фінікійський Тир підняв повстання за підтримки єгипетського фараона Тахарки, Асархаддон вирушив у похід. Перші спроби у 675 році до н. е. були малоефективними, але у 671 році він здобув вирішальну перемогу. Ассирійці захопили Мемфіс, а Тахарка втік на південь.
Вперше в історії месопотамський правитель додав до свого титулу звання «цар Єгипту». Ассирійська влада над країною була нетривкою: після відступу армії фараон повернувся та відновив підтримку частини населення. У 669 році Асархаддон знову вирушив придушувати заколот, але дорогою помер.
Асархаддон заздалегідь подбав про спадкоємців. У 672 році він видав розпорядження, яке чітко регламентувало розподіл влади між його синами: один мав правити в Ассирії, другий у Вавилоні. Завдяки цьому після його смерті передача влади відбулася без значних конфліктів.
Асархаддон увійшов в історію як володар, що поєднав військову силу з гнучкістю у внутрішній політиці. Він зумів зміцнити центральну владу, відновити Вавилон після руйнувань, частково стабілізувати кордони й тимчасово розширити владу Ассирії до берегів Нілу. Його правління стало важливим етапом у розвитку Новоассирійської імперії, підготувавши ґрунт для подальших завоювань його нащадків.
Іван Гудзенко
