Народився в Неш-Мілзі на початку літа 1851 року в сім’ї збирача стародавніх артефактів Джона Еванса. Отримав освіту спочатку в Хероу, потім Оксфорді та Гьотінгені. Артуру вручили диплом з відзнакою за спеціальністю: новітня історія.
1871 по 1872 роки – здійснює подорож на Балканський півострів, а 1873 – у Фінляндію та Лапландію. З 1875 року – працює кореспондентом Manchester Guardian на Балканах включно до 1882 року. Заарештований астрійською владою у Далмації за прийняття участі в повстанні, лише після звільнення зміг потрапити до Англії. З 1884 року його обирають хратителем Оксфордського музею Ашмола (став відомий завдяки евансу як археологічний музей). З 1893 року – акцентування уваги Еванса на критських стародавніх артефактах – ювелірних виробах як прямого підтвердження існування мікенської цивілізації.
Збір різних кам’яних печатей з символами науковець називав писемністю. З 1894 року – відбувається обстеження острова Крит та відшукання нових печатей, найчастіше використаних місцевими жінками у вигляді амулетів. Розпочинає роботу над розкопками стародавнього міста Кносс. Еванс звертається до турецької влади отримати дозвіл. Лише після того як Крит став автономною державою у складі Османської імперії 1898 року розкопки розпочалися через два роки. Він був вражений знайденими артефактами: прикрашені фрески стін, домікенська кераміка, глиняні таблички з якимись написами. За кінець сезону археологом Евансом було звільнено четвертину комплексу Кносського палацу, котрий нагадував науковцю славнозвісну розповідь про царя Міноса, побудований ним лабіринт.
Саме це підштовхнуло Артура назвати палац Міносевим, відтак походження від нього цивілізації. Звітність археологічних розкопок негайно ж була опублікована, що тим самим забезпечувало зроблене відкриття миттєвим визнанням. До того ж археолог втілив в реальність саму реконструкцію палацу для того, щоб його зберегти.
З 1921 року – вихід у світ першого тому праці під назвою «Палац Міноса в Кноссі», а 1936 – останнього, четвертого. Вона вміщувала не тільки самі данні розкопок палацу, а й енциклопедичний звід сторін мінойської цивілізації із замальовками стародавніх Малії, Феста, багатьма іншими пам’ятками, які знайдені Евансом на Криті. Основу роботи Еванса складає хронологічна схема досліджуваної ним цивілізації, котру він розділив на ранню, середню та пізню. Враховані також розвиток архітектури, живопис, кераміка, кам’яна та металічна обробка. Запропонована хронологія Еванса у співвідношенні до хронологій Єгипту та Греції витримувала критику до закінчення його праці і становить предмет дискусій.
З 1894 року – займається дослідженням ієрогліфічної писемності мінойського періоду, що віднайшло свій відбиток у колосальній праці Scripta Minoa, I, датована 1909 роком. У роботі міститься каталог та досліджені кам’яні печаті з іншими документами. Не було повної публікації глиняних табличок лінійної писемності Кносського палацу, проте в четвертому мова йде про Палац Міноса та опис основних категорій документів.
З 1909 року – почесний хранитель музею. З 1911 року – здійсненна ініціація в лицарі. Артур Еванс прожив дев’яносто років. Помер в оксфордському містечку Боарс-Хілл наприкінці літа 1941 року. Після смерті Еванса Джоном Майрсом була виявлена ініціатива опублікувати Scripta Minoa, II, а розшифорування лінійного письма Б, що підтерджується стародавньомікенським діалектом грецької мови здійснене Майклом Вентрісом.
Пегас
