Землетрус 464 року до н. е. та повстання ілотів: криза та реакція
Катастрофічний землетрус, який стався близько 464 року до н. е., спричинив не лише руйнування інфраструктури Спарти, але й масштабне повстання мессенських ілотів, що скористались послабленням центральної влади. Архідам II відіграв ключову роль у організації оборони, проте ці події підтвердили вразливість спартанської соціальної системи, заснованої на експлуатації кріпацького населення. Військові кампанії наступних десятиліть, зокрема конфлікти з Аргосом та Афінами, демонструють зміну стратегії Спарти у відповідь на цю загрозу.
Архідам II і початок Пелопоннеської війни: дипломатія та стратегія
За свідченням Фукідіда, Архідам II намагався запобігти відкритому конфлікту з Афінами у 432 році до н. е., пропонуючи дипломатичні рішення. Його позиція відображала консервативний підхід спартанської еліти, що усвідомлювала ризики затяжної війни. Однак агресивна політика коринфських союзників та наполягання ради ефорів призвели до початку бойових дій.
Архідамова війна: тактика «спустошених земель»
Перша фаза Пелопоннеської війни (431–421 рр. до н. е.), відома як Архідамова війна, характеризується повторюваними вторгненнями спартанських військ на чолі з царем до Аттики. Стратегія Архідама II полягала в систематичному руйнуванні сільськогосподарських угідь, що мало підірвати економічну базу Афін. Однак обмеженість цієї тактики стала очевидною вже після 430 року до н. е., коли афіняни, маючи потужний флот, продовжували отримувати ресурси через морські шляхи.
Два сини Архідама II, Агіс II і Агесілай II, продовжили його справу, зміцнивши вплив Евріпонтідів у спартанській політиці. Особливо варто відзначити правління Агесілая II, який став останнім великим царем-воїном Спарти. Діяльність Архідама II залишається предметом дискусій серед істориків: одні розглядають його як обережного стратега, тоді як інші критикують за нездатність запобігти довготривалому конфлікту, що підірвав могутність обох держав.
Іван Гудзенко
