Історія виникнення
Арка була споруджена у 81 році н. е., невдовзі після смерті імператора Тита Флавія Веспасіана. Ініціатором будівництва став його брат і наступник Доміціан, який прагнув увічнити пам’ять Тита та закріпити легітимність династії Флавіїв. Монумент був присвячений найвідомішій військовій перемозі Тита — придушенню Юдейського повстання та захопленню Єрусалима у 70 році н. е., що стало ключовою подією римсько-юдейських воєн.
У римській традиції тріумфальні арки виконували функцію не лише меморіальних споруд, а й ідеологічних маркерів міського простору. Вони встановлювалися вздовж маршрутів тріумфальних процесій, якими переможні полководці входили до міста. Арка Тита є найдавнішою з трьох збережених тріумфальних арок Стародавнього Риму, що дійшли до нашого часу, і водночас однією з найкраще задокументованих.
Архітектура та художнє оздоблення
Арка Тита має одноаркову конструкцію, характерну для ранніх імператорських пам’ятників. Її декоративний задум побудований навколо серії рельєфів, розміщених у внутрішньому просторі проходу. Найвідомішою сценою є зображення римських воїнів, які несуть трофеї з Єрусалимського храму, зокрема семигілкову менору, срібні труби та інші культові предмети. Цей рельєф є одним з небагатьох античних зображень храмових реліквій і має виняткову історико-релігійну цінність.
Інша сцена демонструє тріумф Тита як обожненого правителя. Імператор постає у колісниці, коронований богинею Перемоги, тоді як алегоричні фігури уособлюють доблесть і божественну прихильність. У склепінні арки зображено апофеоз Тита: імператор возноситься на небо на крилах орла — традиційного символу Юпітера і божественної влади. Таким чином, монумент не лише фіксує військову перемогу, а й проголошує перехід Тита в ранг божества, що відповідало римській імперській ідеології.
Символізм та ідеологічне значення
Символічний зміст Арки Тита багаторівневий. Для римлян вона уособлювала торжество імперського порядку, силу армії та нездоланність держави. Водночас сцени з храмовими трофеями мали чіткий пропагандистський характер, демонструючи підкорення не лише території, а й сакрального простору переможеного народу.
Для єврейської історичної пам’яті Арка Тита набула протилежного значення. Зображення винесення храмових святинь стало символом руйнування Другого Храму та початку тривалого періоду діаспори. Упродовж століть цей монумент сприймався як матеріальне свідчення національної трагедії, що наклало глибокий відбиток на ставлення до нього в єврейській традиції.
Подальша доля та реставрації
Зовнішній вигляд зазнав значних змін упродовж століть. У середньовіччі вона була інтегрована в оборонні споруди Риму, що призвело до втрати частини декоративних елементів і верхньої скульптурної групи, яка, ймовірно, включала статую імператора. До XI століття арка втратила значну частину первісного оздоблення.
У 1821 році архітектор Джузеппе Валадьє здійснив масштабну реставрацію пам’ятки. Споруду було розібрано та зібрано наново, а для чіткого розмежування оригінальних і відновлених частин використано різні матеріали: замість античного мармуру в реконструйованих елементах застосовано травертин. Цей підхід став важливим кроком у розвитку наукової реставрації архітектурних пам’яток.
Значення в історії культури
Арка Тита є унікальним прикладом того, як архітектура, скульптура та політична ідеологія поєднуються в єдиному художньому цілому. Вона слугує джерелом для дослідження римської тріумфальної традиції, імператорського культу та взаємин Римської імперії з підкореними народами.
Іван Гудзенко
