Саме тому, незважаючи на формальну належність до найвищого божественного пантеону, Арес ніколи не здобув загального визнання у грецькому суспільстві, на відміну від свого римського аналога Марса, який у Римі перетворився на головного військового бога та символ державного патріотизму.
Ареса змальовують у «Іліаді» Гомера як сина Зевса та Гери, однак навіть батько й мати відкрито зневажали його, як і більшість інших богів. У книзі V «Іліади» він зображений не лише як кривавий, але й як безрозсудний і нестримний. Його участь у битвах часто призводила до хаосу, і, що показово, навіть богиня Афіна — теж пов’язана з війною, але як її стратегічний та раціональний аспект — була з ним у глибокій конфронтації. У військовому протистоянні Ареса супроводжували його сестра Еріда (уособлення сварки) та його сини від Афродіти — Фобос і Деймос, які втілювали паніку та розгром. Ця трійця демонструє той тип війни, який не приносить слави, а лише страх, розруху та смерть.
Культ Ареса: регіональні відмінності та сакральні практики
Попри відсутність широкого визнання, культ Ареса мав своє місце у деяких регіонах Греції, передусім у північних областях та в Спарті. Проте й тут він зберігав риси маргінальності або винятковості. У Спарті, наприклад, йому іноді приносили людські жертви з числа військовополонених — традиція, яка вказує на архаїчність та жорстокість уявлень про це божество. Ще одним свідченням відмінності його культу є нічне жертвопринесення собак — надзвичайно рідкісна форма жертви в грецькій релігії, що, ймовірно, вказує на його зв’язок із підземним або прохтонічним світом. Під цим іменем — Еніалій — Арес виступав не як олімпійський бог, а як темна сила, пов’язана з руйнівним виміром війни.
У Тегеї культ Ареса набував ще більшої незвичності: він виступав під епітетом Гінайкофінас — «Розважальник жінок». У цьому контексті його сприйняття трансформувалося, і навіть церемонії жертвопринесення стали жіночими. У Лаконії під час свята в Геронтрах жінкам було заборонено входити до священного гаю Ареса — ще одна ознака ізоляції та винятковості його культу. В Афінах існував храм Ареса, розташований біля підніжжя Ареопагу — пагорба, який носив його ім’я й пізніше став символом суду, що, можливо, підкреслювало спробу цивілізувати або контролювати сили, які уособлював цей бог.
Іван Гудзенко
