Народжений приблизно 295 року до н.е., Аполлоній пов’язаний із школою александрійської філології, був учнем Каллімаха, а згодом – головним бібліотекарем знаної Александрійської бібліотеки. Однак відносини з Каллімахом, за деякими джерелами, були конфліктними. Легенда оповідає про невдалу першу публічну декламацію поеми «Аргонавтика», після якої Аполлоній полишив Александрію й оселився на Родосі. Саме тут він здобув визнання, що пізніше дозволило йому повернутися до Єгипту і посісти провідне місце в культурному житті елліністичного світу. Археологічні знахідки, зокрема папірус Оксиринха, підтверджують, що Аполлоній, найімовірніше, обіймав посаду бібліотекаря до Ератосфена, орієнтовно у 260–247 роках до н.е., що ставить його в центр однієї з найвеличніших інтелектуальних інституцій античного світу.
Естетика «Аргонавтики» та романтичний епос еллінізму
Найвидатнішим твором Аполлонія Родоського є поема «Аргонавтика», написана в чотирьох книгах, яка стала однією з перших спроб створити новий епос в епоху після Гомера. Попри її зовнішню подібність до гомерівських поем, «Аргонавтика» відрізняється як за структурою, так і за поетичною технікою. Аполлоній не лише зберігає героїчну тематику, а й насичує її психологічними глибинами, особливо у зображенні внутрішнього світу Медеї. Від почуття першої закоханості до розриву з родиною й моральних сумнівів — Медея в Аполлонія є складною літературною особистістю, що відкриває нову площину грецького епосу.
Мова поеми відтворює архаїчну гомерівську лексику, однак поет поступово насичує її новими образами, стилістичними прийомами й риторичними зворотами, що свідчить про вплив александрійської школи. У багатьох епізодах відчутна рефлексія над самою структурою наративу, пошук нових композиційних рішень, а також поєднання описів природи з внутрішнім станом героїв. Пейзажі в «Аргонавтиці» – не лише фон, а й символічне середовище, що резонує з перебігом подій. Наприклад, сцени подорожі через небезпечні води або зустріч з міфологічними істотами супроводжуються емоційними акцентами, які розкривають мотивацію й сумніви героїв.
Аполлоній як філолог і творець наукової поетики
Окрім художньої спадщини, Аполлоній відомий також як граматик і філолог, причетний до формування основ грецької текстології. Йому приписується праця «Проти Зенодота», в якій він критикував філологічні тлумачення іншого видатного александрійського вченого. Це свідчить про залучення Аполлонія до формування наукового аналізу гомерівських текстів, що став підґрунтям для подальшого розвитку елліністичної філології. Його інтерес до структурних та лексичних аспектів тексту проявляється і в «Аргонавтиці», яка водночас є і поемою, і результатом наукового експерименту.
Крім цього, Аполлоній писав вірші, присвячені заснуванню міст (так звані Ктісеїс), а також епіграми, які, хоч і збереглися лише частково, демонструють його глибоку освіченість та здатність працювати з різними поетичними формами. Його увага до історико-географічних і культурних контекстів окремих полісів вказує на нове бачення поезії як засобу збереження колективної пам’яті. Таким чином, поетика Аполлонія поєднує міфологічну традицію з історичною конкретикою, надаючи давній легенді нового змісту.
Іван Гудзенко
