Анрі Пуанкаре (29 квітня 1854 – 17 липня 1912) — французький математик, фізик і філософ, якого історики науки називають останнім універсальним ученим, здатним інтегрувати знання з різних галузей. Народився у Нансі, він здобув освіту в Політехнічній школі Парижа (1873–1875) та Гірничій школі, де захистив докторську дисертацію під керівництвом Шарля Ерміта (1879).
Якісна теорія диференціальних рівнянь
Пуанкаре першим дослідив глобальну поведінку розв’язків, класифікуючи особливі точки та граничні цикли. Він показав, що топологічна структура поверхні визначає кількість і тип таких точок, що стало основою для розвитку сучасної динамічної системи.
Небесна механіка та задача трьох тіл
У 1887 році, беручи участь у конкурсі короля Швеції Оскара II, Пуанкаре довів, що задача трьох тіл не має аналітичного розв’язку. Його дослідження виявили хаотичну чутливість до початкових умов — феномен, який започаткував теорію хаосу. Ці результати він узагальнив у тритомній праці «Нові методи небесної механіки» (1892–1899).
Топологія та гіпотеза Пуанкаре
Досліджуючи многовиди, Пуанкаре сформулював гіпотезу: «Чи є тривимірна сфера єдиним компактним многовидом, де будь-яка замкнута крива може бути стягнута в точку?». Ця проблема залишалася невирішеною до 2006 року, коли Григорій Перельман довів її за допомогою потоків Річчі.
Внесок у фізику та теорію відносності
У 1905 році, паралельно з Ейнштейном, Пуанкаре розробив математичні основи спеціальної теорії відносності, але не відкинув концепцію ефіру, що обмежило його вплив. Його роботи з електромагнетизму та руху електрона стали мостом між класичною фізикою і сучасними теоріям.
Філософія науки та популяризація знань
Пуанкаре вважав, що наука ґрунтується на конвенціях — умовних правилах, які спрощують опис реальності. У своїх есе («Наука і гіпотеза», 1903) він стверджував, що вибір між евклідовою та неевклідовою геометрією є питанням зручності, а не істини. Ця ідея вплинула на розвиток філософії математики та логічного позитивізму.
Анрі Пуанкаре залишився в історії як вчений-енциклопедист, чиї інновації охопили математику, фізику та філософію
Іван Гудзенко
