Анна Фройд не просто наслідувала свого батька. Її внесок у психоаналіз був не лише продовженням ідей Зигмунда Фройда, а й їхнім переосмисленням, розширенням у новому напрямку — через глибокий аналіз дитячої психіки, вивчення захисних механізмів его та практичне застосування психоаналізу у сфері дитячої терапії. Її робота «Его та механізми захисту» (1936), що згодом вийшла англійською як The Ego and the Mechanisms of Defence (1937), стала основою нового напряму в аналітичній психології — психології его, яка прагнула зрозуміти функціонування свідомої частини психіки, зосереджуючи увагу на її адаптивних функціях.
Концептуальні основи психології его
Анна Фройд детально описала, як саме его формує бар’єри проти імпульсів, що суперечать соціальним нормам або внутрішнім уявленням про дозволене. Центральною серед цих стратегій виявляється витіснення — несвідомий процес, за допомогою якого індивід уникає прийняття неприйнятних думок чи бажань. У рамках дитячого розвитку це особливо важливо, оскільки маленька дитина ще не має сформованих механізмів адаптації до заборон, що надходять від зовнішнього середовища. Саме тому витіснення стає ранньою формою психологічного захисту.
Практичне застосування і соціальна значущість
Еміграція до Великобританії у 1938 році стала не лише втечею від нацистського режиму, але й початком нового етапу в науковій діяльності Анни Фройд. Під час Другої світової війни вона не лише вивчала дитячу психіку у складних умовах воєнного стресу, але й безпосередньо працювала з дітьми, що втратили сім’ї. У книгах, написаних у співпраці з Дороті Берлінгем, вона проаналізувала досвід дітей, які зазнали емоційної ізоляції, втрати, розлуки з батьками. Такі дослідження стали винятково важливими для розуміння формування афективної стабільності у кризових умовах.
Заснована у 1947 році Клініка дитячої терапії в Гемпстеді стала втіленням її концепцій на практиці. У клініці поєднувалися терапевтична, педагогічна та наукова робота. Анна Фройд підкреслювала, що гра — це не лише прояв несвідомих процесів, як вважала Мелані Кляйн, а радше спосіб адаптації до зовнішнього середовища. Вона розглядала гру як місток між внутрішнім світом дитини та зовнішньою реальністю, через який дитина навчається взаємодіяти зі світом, набуває навичок регуляції емоцій, комунікації, вирішення конфліктів.
Анна Фройд померла 9 жовтня 1982 року в Лондоні, завершивши земний шлях, який став прикладом рідкісного поєднання теоретичної глибини, клінічного досвіду та гуманістичної відданості.
Іван Гудзенко
