Ситуація докорінно змінилася після археологічних відкриттів XIX–XX століть. У 1907 році в Богазкьой (давня Хаттуса) археологи розкопали архіви хеттських царів, що відкрили доступ до великого корпусу клинописних текстів II тисячоліття до н. е. Відтоді релігія хеттів посіла центральне місце у вивченні духовної культури Малої Азії. Ці джерела доповнили хеттські ієрогліфічні написи, які датуються початком I тисячоліття до н. е., а також клинописні тексти Урарту, знайдені в районі озера Ван, де збереглися свідчення про місцеві культи, хоча переважно адміністративного характеру.
Глиняні таблички ассирійських торгових колоністів, виявлені у Кюльтепе, Алішарі та Богазкьой, належать до періоду, що передував піднесенню царства Хатті. Вони засвідчують тісні зв’язки між Месопотамією та Малою Азією, проте містять небагато відомостей про релігійне життя автохтонного населення. Усе, що стосується більш ранніх епох, залишається у сфері археологічних реконструкцій і гіпотез.
Релігійні вірування неолітичного періоду
Найдавніші археологічні свідчення релігійних уявлень анатолійських культур знайдено у неолітичному поселенні Чатал-Хююк, розкопаному Джеймсом Меллартом у 1960-х роках. Тут, на південь від сучасної Коньї, археологи виявили житла, які виконували роль святилищ, із численними рельєфами богинь у позі народження, фігурами леопардів та головами биків. Стіни багатьох приміщень прикрашали фрески зі сценами полювання та ритуальних церемоній.
Особливу увагу привертають кам’яні та теракотові статуетки, що зображують оголену богиню, іноді в оточенні хижаків, а також чоловічі фігури — юнака або бородатого бога, який сидить на бику. Очевидно, головним божеством мешканців Чатал-Хююка була богиня — володарка тварин, уособлення родючості та життя, що тісно пов’язувалася з мотивом «священного шлюбу» і материнства.
Подібна, хоча й більш пізня, культура виявлена у Хаджиларі поблизу озера Бурдур. Тут також знайдено жіночі статуетки, пов’язані з культом плодючості, проте вже без чоловічого божества-партнера.
Культові центри бронзової доби
Значно пізніші релігійні пам’ятки походять із північної Анатолії з некрополів Аладжа-Хююк та Хорозтепе (близько 2400–2200 рр. до н. е.). Тут виявлено царські поховання, багаті на артефакти з бронзи, золота та срібла. Серед поховального інвентарю — фігурки жінок з дітьми, що вказує на культ Матері-Богині, а також бронзові систри — ритуальні музичні інструменти. Особливе місце займають бронзові штандарти з фігурами биків, оленів і птахів, які, ймовірно, символізували божественні сили та використовувалися у процесіях.
У культурі Кюльтепе, що процвітала напередодні приходу ассирійських колоністів, з’являються нові форми релігійної пластики. Серед них — абстрактні ідоли з кількома головами, а також фігури богинь із немовлятами та левами. Ці образи знову демонструють центральну роль жіночого начала у релігії стародавньої Анатолії.
Становлення анатолійських пантеонів
Від моменту занепаду ассирійських торгових поселень до утворення хеттського царства пройшло лише кілька десятиліть. Уже з XVIII століття до н. е. письмові джерела починають документувати політичне та духовне життя регіону. На території Малої Азії співіснували різні етнічні спільноти — хетти, хатти, лувійці, палайці та хуррити. Кожен із цих народів мав власний пантеон і місцевих богів, яких шанували у конкретних містах і святилищах.
Релігійна система хеттів відзначалася надзвичайним розмаїттям. Існували численні варіації богів погоди, сонця, місяця, блискавки, дощу, палацу, царя чи армії — кожне божество мало свою особистість і специфічний культ. Цей політеїзм не означав хаосу, адже у хеттській іконографії панував чіткий символізм: божества часто позначалися знаками або предметами. Так, бог меча у святині Язиликая зображений як людська голова, що виростає з руків’я, прикрашеного фігурами левів.
Релігійна символіка формувалася під впливом месопотамських ідей, однак поступово набувала локальних рис. Відбитки ассирійських печаток того часу свідчать про появу складної системи іконографії, у якій поєднувалися бики, птахи, пірамідальні знаки та образи божеств різних функцій — війни, полювання, родючості та небесних стихій.
Значення анатолійських вірувань у контексті стародавнього Сходу
Анатолія була своєрідним мостом між Месопотамією, Кавказом і Егейським світом, тому її релігії поєднували елементи різних культурних традицій. Богині-матері з неолітичних святилищ, божества грози хеттського пантеону, ритуальні штандарти та храмові сцени з Чатал-Хююка — усе це становить безперервну лінію розвитку духовного життя регіону від неоліту до доби раннього заліза.
Хоча багато з цих культів зникли з приходом еллінської та римської культур, їхній вплив залишив глибокий слід у міфології та символіці Східного Середземномор’я. Релігії стародавньої Анатолії є важливим джерелом для розуміння витоків індоєвропейської міфології, а також для реконструкції духовної історії людства.
Іван Гудзенко
