Фалес вважав водu першоосновою світу, Анаксімандр говорив про безмежне начало, апейрон. Анаксімен запропонував власну концепцію: фундаментальною субстанцією, з якої постає світ, є аер — повітря, туман, пара.
Його твори не збереглися, відомості про вчення походять з уривків пізніших авторів. Попри фрагментарність джерел, погляди Анаксімена дають змогу реконструювати один із найважливіших етапів переходу від міфологічного мислення до раціонального пояснення природи.
У центрі філософії Анаксімена — твердження, що повітря є початком усього сущого. Він описував аер як динамічну, життєдайну та всепроникну субстанцію, здатну до різних форм трансформації. У природних явищах він убачав процеси рівномірного розподілу, конденсації та розрідження повітря.
За його уявленням, коли аер рівномірно розподілений, він є невидимим атмосферним повітрям. У процесі згущення стає туманом або хмарою, потім водою, а за подальшої конденсації — землею чи камінням. Розріджене повітря перетворюється на вогонь. Спекотність і сухість відповідали рідкості, холод і вологість — підвищеній щільності матеріальних утворень.
Космологічні уявлення та природа руху
Анаксімен вважав повітря вічно рухомим. Це дозволяло йому трактувати його як живу, життєдайну субстанцію, що наділена ознаками божественного. Повітря постає не лише матеріальною основою світу, а і його рушійною силою. Рух аеру пояснював усі фізичні перетворення — від утворення води до появи небесних світил.
У його вченні простежується аналогія між людською душею та космічним повітрям. Подібно до того як дихання оживляє людину, універсальний аер оживляє космос. Таке зіставлення макрокосму та мікрокосму відображає раннє прагнення пояснити світ через єдину впорядковувальну силу.
Водночас у його космології ще зберігаються елементи давніх уявлень. Він дотримувався думки, що Всесвіт має напівсферичну форму, але природні процеси розглядав уже без апеляції до богів, що виокремлювало його серед попередньої міфологічної традиції.
Внесок Анаксімена полягає насамперед у спробі пояснити складність світу через кількісні зміни однієї субстанції. Такий підхід відбив тенденцію ранньої грецької думки до пошуку першооснови — архе. Його концепція продемонструвала, що різні властивості й стани матерії можна розглядати як результат фізичних трансформацій, що стало суттєвим кроком у розвитку наукової логіки.
Іван Гудзенко
