Спочатку Амон, імовірно, входив до гермополіського міфу про створення світу, де виступав як одне з первісних божеств хаосу. Проте справжнього розквіту його культ зазнав у Фівах, коли під правлінням Ментухотепа I (2008–1957 рр. до н. е.) він став покровителем фараонів і символом єдності держави. У цей період Амона ототожнили з богом Сонця — Ра, утворивши синкретичну постать Амона-Ра, верховного бога, що поєднав у собі творчу енергію світла та духовну глибину невидимого.
Його зображали в людській подобі з головою барана або у вигляді самого барана — символу сили, родючості й захисту. У складі фіванської тріади Амон поставав поряд із богинею Мут (уособленням материнської природи) та богом Хонсу (божеством місяця). Центром його культу був храм у Карнаку, один із найбільших і найвеличніших релігійних комплексів стародавнього світу.
Амон мав особливу рису — невидимість, яку підкреслювали синім кольором його зображень. Ця риса втілювала ідею вищого знання, неупередженості та духовного авторитету. У період Нового царства саме ця якість зробила його богом усіх, хто відчував себе покинутим чи пригнобленим.
Під час правління гіксосів фіванські князі не відмовилися від його культу, і коли вороги були переможені, авторитет Амона лише зріс. Багатство храмів Амона у Фівах стало настільки великим, що жерці фактично перетворилися на окрему силу, яка могла змагатися з самим фараоном.
Та не всі фараони були з цим згодні. Ехнатон (Аменхотеп IV) спробував реформувати релігію, створивши культ єдиного бога — Атона, і спрямував свою реформу проти могутнього культу Амона. Але народ не відмовився від «прихованого» божества. За Тутанхамона культ Амона відновили, і він знову став державним богом Єгипту.
У пізніші століття жерці Амона почали тлумачити його природу у монотеїстичному дусі. Вони вважали, що всі інші боги — лише його прояви, а отже, він є єдиним, хто стоїть над усім існуючим.
Навіть під час політичних криз і чужоземних вторгнень культ Амона не зник. Його шанували не лише в Єгипті, а й у Куші (Судані), де місцеві царі вважали себе його «синами».
У 27 році до н. е. землетрус серйозно пошкодив фіванські храми, і водночас у греко-римському світі культ Амона поступово був замінений шануванням Ісіди та Осіріса.
Іван Гудзенко
