Амальрик із Бена ( середина ХІІ ст.. між 1205 та 1207 рр.). народився в родині дрібного феодала. З ранніх років мав нахил до натурфілософії, особливо — містицизму та теології, які лягли в основу його вчення та подальшого життя. він зумів реалізувати себе у цій схоластичній течії як містик. Отримав прихильність з боку опонентів. Створив філософську школу містицизму. Займався викладанням філософії та богослов’я в Паризькому університеті, чисельність його учнів поступово зростала. Найбільш відомим його учнем вважають Давида Дінанського та послідовників його вчення – альмарикан.
Був звинувачений Римо – католицькою церквою в пантеїстичному вченні. Представники церкви попросили його відмовитися від хибних єретичних думок. Амальрик повинен бути оправданий в Римі перед папою Інокентієм ІІІ і після повернення в м. Париж , де йому потрібно відмовитись від своєї лженауки.
Основні теологічні ідеї Амальрика:
1) Бог є все;
2) Кожен християнин повинен вірити, що він є членом Церкви Христової, тобто в тілі Христа;
3) Віра необхідна для спасіння людини
4) Потрібно вірити в народження та смерть Викупителя Христа;
5) Хто перебуває в любові, то тому не залічується в провину гріх.
Не відомо те, чи зрікся своїх поглядів Амальрик із Бена, але його тіло поховали церковники, поблизу монастиря Сен – Мартен – де – Шам в 1207 році.
Стрикалюк Богдан, магістр релігієзнавства
