У релігійній уяві арабів Аллат асоціювалася з родючістю, добробутом і життєдайною силою. Її шанували як захисницю племен, хранительку жіночої сутності та символ мирного благословення. На півночі Аравії її культ мав спільні риси з релігійними уявленнями інших семітських народів — зокрема з богинями Іштар та Атарґатіс.
Тріада богинь: Аллат, аль-Узза та Манат
Аллат належала до священної тріади жіночих божеств, яку поряд із нею утворювали аль-ʿУзза («Сильна») та Манат («Доля»). Ці богині символізували три аспекти космічної сили: родючість і благословення (Аллат), могутність і перемогу (аль-ʿУзза), невідворотність долі (Манат). Їхні культи були розвинені в різних регіонах Аравії, а поблизу Мекки кожна мала власне святилище.
Члени племені курайшитів, які контролювали Мекку, здійснювали обрядові обходи Кааби, оспівуючи імена трьох богинь. У цей час Кааба ще не була ісламською святинею, а виконувала функцію головного священного центру арабських племен, де співіснували численні язичницькі культи.
Аллат у контексті становлення ісламу
На початковому етапі пророчої місії Мухаммеда трійця богинь згадується у ранніх віршах, що увійшли до історії як «сатанинські вірші». Згідно з мусульманськими переказами, Пророк спочатку визнав Аллат, аль-ʿУззу та Манат як заступниць, сподіваючись привернути симпатію мекканських язичників. Проте згодом, отримавши нове одкровення, він скасував ці слова, підкресливши, що існує лише один Бог — Аллах, а всі інші божества є хибними.
Після утвердження ісламу Мухаммед наказав зруйнувати святилища, присвячені Аллат та іншим богиням. Їхні кам’яні символи було знищено, а місця колишніх храмів перетворилися на території, підвладні новій монотеїстичній вірі.
Поширення культу Аллат за межами Аравії
Попри знищення її культових центрів, образ Аллат продовжував існувати у культурній пам’яті арабів та в сусідніх регіонах. Відомо, що богині поклонялися не лише в Хіджазі, а й на північ від Аравійського півострова — зокрема у Пальмірі (сучасна Сирія), де її ототожнювали з сиро-фінікійською Атарґатіс. Археологічні знахідки з Пальміри свідчать про культ богині, що зображувалася як велична жіноча постать у короні, іноді з левами або сонячним диском — символами могутності.
Іван Гудзенко
