Альфред Шюц народився у Відні, Австрія, в період, коли це місто було важливим інтелектуальним центром Європи. Отримавши юридичну освіту в Університеті Відня, він зацікавився філософією і соціологією, особливо ідеями Едмунда Гуссерля, засновника феноменології. У 1932 році Шюц опублікував свою основну працю — «Феноменологія соціального світу», яка стала вагомим внеском у розвиток соціальної науки.
У 1939 році, в умовах політичної нестабільності в Європі, Шюц емігрував до США. Там він продовжив академічну діяльність, викладаючи у Новій школі соціальних досліджень у Нью-Йорку. Його кар’єра в США тривала до самої смерті у 1959 році.
Основні ідеї
Феноменологія та соціальна реальність
Шюц адаптував феноменологічний підхід Гуссерля до аналізу соціальної взаємодії. На його думку, соціальна реальність є результатом людської взаємодії, спільного створення значень і використання символів. Він розглядав повсякденне життя як структуру, побудовану на основі спільних уявлень, які люди сприймають як «даність».
Суб’єктивність і міжсуб’єктивність
Одним із центральних понять у теорії Шюца є «міжсуб’єктивність» — здатність людей спільно розділяти досвід і значення. Це означає, що соціальна реальність існує не як об’єктивна даність, а як взаємна домовленість між учасниками соціальної взаємодії.
«Життєвий світ»
Шюц вважав, що основою соціальної взаємодії є «життєвий світ» — сфера повсякденного досвіду, де люди орієнтуються на основі здорового глузду, традицій і неписаних правил. Він підкреслював, що цей життєвий світ є водночас індивідуальним і колективним, оскільки формується у процесі спільної діяльності.
Рівні реальності
Шюц розглядав соціальну реальність як багаторівневу структуру. Він виділяв кілька основних аспектів:
- Повсякденна реальність — світ, у якому люди діють автоматично, керуючись звичками та здоровим глуздом.
- Рефлексивний рівень — сфера, де люди осмислюють свої дії, ставлять під сумнів усталені уявлення.
- Трансцендентна реальність — уявлення, які виходять за межі безпосереднього досвіду (наприклад, релігійні або метафізичні).
Етнометодологія
Ідеї Альфреда Шюца стали основою для розвитку етнометодології — напряму соціології, який вивчає, як люди конструюють і підтримують соціальний порядок через повсякденні дії. Цей підхід був розвинений такими науковцями, як Гарольд Гарфінкель, який вивчав «методи» створення сенсу у повсякденному житті.
Інтеракціонізм
Шюц також вплинув на розвиток символічного інтеракціонізму, зокрема через увагу до ролі мови, символів і значень у соціальній взаємодії. Його роботи допомогли поглибити розуміння того, як соціальна реальність виникає з взаємодій між людьми.
Сучасна соціологія
Праці Шюца досі актуальні для багатьох галузей соціології, зокрема для вивчення комунікації, культурної антропології та соціальної психології. Його ідеї стали основою для досліджень у сферах медіа, освіти, політики та релігії.
Основна праця: «Феноменологія соціального світу»
У своїй книзі «Феноменологія соціального світу» Шюц аналізує, як люди сприймають і створюють соціальну реальність. Він описує способи, якими люди орієнтуються у світі, використовуючи категорії, значення та символи, що виникають у процесі взаємодії.
Шюц стверджував, що кожен індивід діє у світі на основі свого «запасу знань» — сукупності уявлень, навичок і досвіду, які він отримав через соціалізацію. Цей запас знань є основою для побудови «загальнозрозумілого світу», у якому взаємодія стає можливою.
Іван Гудзенко
