Альфред Шюц (13 квітня 1899 — 20 травня 1959) — визначний американський соціолог і філософ австрійського походження, який вважається одним із засновників феноменологічної соціології. Його наукова діяльність зосереджувалася на вивченні соціальних основ повсякденного життя, створенні соціальної реальності через символи, дії та взаємодії.
Альфред Шюц народився у Відні, Австрія, в період, коли це місто було важливим інтелектуальним центром Європи. Отримавши юридичну освіту в Університеті Відня, він зацікавився філософією і соціологією, особливо ідеями Едмунда Гуссерля, засновника феноменології. У 1932 році Шюц опублікував свою основну працю — «Феноменологія соціального світу», яка стала вагомим внеском у розвиток соціальної науки.
У 1939 році, в умовах політичної нестабільності в Європі, Шюц емігрував до США. Там він продовжив академічну діяльність, викладаючи у Новій школі соціальних досліджень у Нью-Йорку. Його кар’єра в США тривала до самої смерті у 1959 році.
Основні ідеї
Феноменологія та соціальна реальність
Шюц адаптував феноменологічний підхід Гуссерля до аналізу соціальної взаємодії. На його думку, соціальна реальність є результатом людської взаємодії, спільного створення значень і використання символів. Він розглядав повсякденне життя як структуру, побудовану на основі спільних уявлень, які люди сприймають як «даність».
Суб’єктивність і міжсуб’єктивність
Одним із центральних понять у теорії Шюца є «міжсуб’єктивність» — здатність людей спільно розділяти досвід і значення. Це означає, що соціальна реальність існує не як об’єктивна даність, а як взаємна домовленість між учасниками соціальної взаємодії.
«Життєвий світ»
Шюц вважав, що основою соціальної взаємодії є «життєвий світ» — сфера повсякденного досвіду, де люди орієнтуються на основі здорового глузду, традицій і неписаних правил. Він підкреслював, що цей життєвий світ є водночас індивідуальним і колективним, оскільки формується у процесі спільної діяльності.
Рівні реальності
Шюц розглядав соціальну реальність як багаторівневу структуру. Він виділяв кілька основних аспектів:
- Повсякденна реальність — світ, у якому люди діють автоматично, керуючись звичками та здоровим глуздом.
- Рефлексивний рівень — сфера, де люди осмислюють свої дії, ставлять під сумнів усталені уявлення.
- Трансцендентна реальність — уявлення, які виходять за межі безпосереднього досвіду (наприклад, релігійні або метафізичні).
Етнометодологія
Ідеї Альфреда Шюца стали основою для розвитку етнометодології — напряму соціології, який вивчає, як люди конструюють і підтримують соціальний порядок через повсякденні дії. Цей підхід був розвинений такими науковцями, як Гарольд Гарфінкель, який вивчав «методи» створення сенсу у повсякденному житті.
Інтеракціонізм
Шюц також вплинув на розвиток символічного інтеракціонізму, зокрема через увагу до ролі мови, символів і значень у соціальній взаємодії. Його роботи допомогли поглибити розуміння того, як соціальна реальність виникає з взаємодій між людьми.
Сучасна соціологія
Праці Шюца досі актуальні для багатьох галузей соціології, зокрема для вивчення комунікації, культурної антропології та соціальної психології. Його ідеї стали основою для досліджень у сферах медіа, освіти, політики та релігії.
Основна праця: «Феноменологія соціального світу»
У своїй книзі «Феноменологія соціального світу» Шюц аналізує, як люди сприймають і створюють соціальну реальність. Він описує способи, якими люди орієнтуються у світі, використовуючи категорії, значення та символи, що виникають у процесі взаємодії.
Шюц стверджував, що кожен індивід діє у світі на основі свого «запасу знань» — сукупності уявлень, навичок і досвіду, які він отримав через соціалізацію. Цей запас знань є основою для побудови «загальнозрозумілого світу», у якому взаємодія стає можливою.
Іван Гудзенко
