Аль-Андалус: історія мусульманської Іспанії

Аль-Андалус — історична назва мусульманських володінь на Піренейському півострові, що існували від 711 року н. е. до XI століття. Первісно арабське означення охоплювало весь півострів, але з розвитком Реконкісти термін почав позначати лише ті землі, які залишалися під контролем мусульман. У середньовічній традиції ця назва могла походити від племені вандалів, що перебували тут у V столітті. У пізніші епохи вона остаточно закріпилася за територією сучасної Андалусії.

Завоювання Піренейського півострова

Мусульманське проникнення в Іспанію стало можливим завдяки розширенню ісламського халіфату після поразки Візантії у війнах з Персією та втраті Сирії й Єгипту в VII столітті. З Кайруану, заснованого у 670 році, арабські війська під проводом Укби ібн Нафі просунулися до Магрибу, а згодом намісник Муса ібн Нусайр підкорив Північну Африку до Атлантичного узбережжя. Його соратник Тарік ібн Зіяд, спираючись на союз із родиною вестготського короля Вітіци, у 711 році висадився на Піренейському півострові.

У битві біля Аркос-де-ла-Фронтера загинув король Родерік, що відкрило мусульманам шлях до Толедо. Муса ібн Нусайр із підкріпленням завершив завоювання, взявши Мериду, Сарагосу та інші міста. Нові володарі створили адміністративний центр у Кордові, де закріпили свою владу.

Спроби спротиву і початок Реконкісти

Попри швидке завоювання, мусульманам не вдалося підкорити гірську Астурію. Пелайо, прихильник загиблого Родеріка, закріпився в цих землях і переміг мусульманський загін у битві при Ковадонзі близько 722 року. Цей епізод вважається символічним початком Реконкісти — багатовікової боротьби християнських королівств за повернення півострова.

Просування на північ та поразка під Туром

Мусульманські війська з Аль-Андалусу не обмежилися Іспанією. Вони просунулися у Готську Галлію, де заснували гарнізони в Нарбонні та Піренеях. Проте у 732 році війська Карла Мартелла завдали їм рішучої поразки в битві при Турі, що стало переломним моментом для ісламської експансії на північ. Додатковим чинником ослаблення стало велике берберське повстання 739 року, яке охопило як Північну Африку, так і сам Аль-Андалус.

Криза та формування емірату

У середині VIII століття халіфат Омейядів пережив занепад і був знищений Аббасидами. В Іспанії владу утримували військові намісники, серед яких виділялися Юсуф аль-Фіхрі та ас-Сумайл. У цей період на півострів прибув Абд ар-Рахман I — єдиний вцілілий представник династії Омейядів. Він скористався внутрішніми суперечками, заручився підтримкою берберських та арабських загонів і у 756 році проголосив себе еміром Кордови. Відтоді Аль-Андалус перетворився на самостійний емірат, а згодом — на халіфат (з 929 року).

Іван Гудзенко