Ахмад ібн Ханбал

Ахмад ібн Ханбал (780–855) — видатний ісламський богослов, правознавець і засновник ханбалітської правової школи, однієї з чотирьох ортодоксальних течій у сунітському ісламі. Його життя та діяльність стали символом непохитності у відстоюванні традиційних ісламських цінностей, особливо під час репресивної кампанії міхна (інквізиції), ініційованої аббасидським халіфом аль-Мамуном.

Вплив ібн Ханбала на ісламську думку простежується через століття, знайшовши відображення у вченнях ібн Таймії, ваххабітів і сучасних салафітських рухів.

Ахмад ібн Ханбал народився в Багдаді, столиці Аббасидського халіфату, у родині, що походила з арабського племені Шайбан. Втративши батька в ранньому віці, він з дитинства виявляв інтерес до релігійних наук. У 15 років почав вивчати хадиси — висловлювання та дії Пророка Мухаммеда.

Для поглиблення знань ібн Ханбал подорожував до Куфи, Басри, Мекки, Медіни та Сирії, де навчався у провідних ісламських учених свого часу. Він здійснив п’ять паломництв (хадж) до Мекки, три з яких — пішки, що свідчить про його аскетизм і відданість вірі.

Міхна: випробування вірою

Найважливішим випробуванням у житті ібн Ханбала стала міхна — релігійна інквізиція, розпочата халіфом аль-Мамуном у 833 році. Влада намагалася нав’язати вчення мутазилітів, які стверджували, що Коран є створеним, а не вічним словом Бога.

Ібн Ханбал відмовився визнати цю доктрину, незважаючи на тортури та ув’язнення. Його стійкість зробила його символом опору раціоналізму в ісламі. Після двох років переслідувань він був звільнений, а міхна припинилася лише у 848 році за халіфа аль-Мутаваккіля, який повернувся до традиціоналістської лінії.

1. Збірка хадисів «аль-Муснад»
   Головна праця ібн Ханбала — аль-Муснад, збірка понад 28 000 хадисів, систематизованих за іменами передавачів (існад). Ця робота стала важливим джерелом для ісламської юриспруденції та теології.
2. Ханбалітська правова школа
   Школа ханбалітів відрізняється строгим дотриманням Корану, Сунни та поглядів ранніх мусульман (салафів). На відміну від інших шкіл, ханбаліти уникали раціональних інтерпретацій (кіясу), спираючись на буквальне тлумачення священних текстів.
3. Вплив на наступні покоління
   • Ібн Таймійя (1263–1328)— розвинув ідеї ібн Ханбала, ставши ідеологом салафізму.
   • Ваххабіти— заснований у XVIII столітті рух, що спирається на ханбалітську доктрину.
   • Сучасний салафізм— продовжує традиції літералізму в тлумаченні ісламських текстів.

Ахмад ібн Ханбал помер у Багдаді у 855 році. Його похорон зібрав понад 800 000 людей, що свідчить про його шалену популярність. Сьогодні його вважають одним із найвпливовіших богословів в історії ісламу, чиї ідеї продовжують формувати сучасну мусульманську думку.

Іван Гудзенко