Джайнізм
У джайнізмі ахімса займає центральне місце і є критерієм для оцінки будь-якої діяльності. Для домогосподарів, які дотримуються малих обітниць (ану-врати), ахімса вимагає уникати вбивства тварин. Для аскетів, які дотримуються великих обітниць (маха-врати), цей принцип є значно глибшим: він зобов’язує до максимальної обережності, щоб не завдати шкоди жодній живій душі (дживі), навіть ненавмисно. Ця турбота охоплює не лише людей і тварин, але й комах, рослини та навіть мікроорганізми.
У джайнізмі вважається, що кожна форма насильства – фізична чи навіть ментальна – спричиняє накопичення карми, яка подібна до тонкої субстанції, що обтяжує душу та утримує її в сансарі, циклі перероджень. Щоб уникнути цього, джайни дотримуються суворих практик, таких як заборона їжі та пиття після настання темряви (щоб випадково не проковтнути дрібні істоти) або носіння тканинних покривал для рота для запобігання шкоді мікроорганізмам.
Індуїзм
В індуїзмі ахімса є одним із базових принципів дхарми, що означає моральну відповідальність. Вона входить до першого ступеня підготовки в йозі – ями, що вчить самодисципліни та етичної поведінки. Вегетаріанство та повага до всіх форм життя також широко підтримуються, хоча суворість у дотриманні ахімси не є такою всеосяжною, як у джайнізмі.
Ахімса в буддизмі
Буддизм також підкреслює важливість ненасильства. Цей принцип є частиною вчення про правильну поведінку, що входить до Благородного Восьмеричного Шляху. Буддійський імператор Ашока в III столітті до нашої ери активно пропагував ахімсу, закликаючи до захисту тварин і наголошуючи на святості життя у своїх відомих написах.
Ахімса в сучасному світі
На початку ХХ століття Могандас Карамчанд Ганді адаптував принцип ахімси до політичної сфери. Він розвинув концепцію сатьяграхи – ненасильницького опору, спрямованого проти соціальної чи політичної несправедливості. Його боротьба за незалежність Індії за допомогою ненасильницьких методів стала яскравим прикладом практичного застосування ахімси у масштабі суспільства.
Іван Гудзенко
