Агіологія – від грецьких слів «святий» та «роздум»- термін, що вживається для визначення досліджень, присвячених богословським та історико — церковним аспектам святості. Це розділ теології, завдання якого включають вивчення святості як явища Божої благодаті у світі святих та її вшанування, шляхів досягнення святості.
Як наука,агіологія знаходиться на початковому етапі розвитку.
Допоміжними агіології дисциплінами є агіографія, гімнографія та іконографія. В 1917 році священик Павло Флоренський звертався до священного Синоду про створення Кафедри агіології та приєднання до неї кафедри аскетики .
Предметом агіології, за думкою Флоренського, є пізнання цінності усього церковного життєрозуміння за його результатами,плодами. Зрілий плід життя у Церкві є свята особистість. Пізнання святих ,побудови їх особистостей, законів їх життя ,своєрідність їх досвідів та їх мислення, ставлення до законів, досвіду та мислення, притаманним звичайному людству – все пізнається агіологією. Без агіології християнство здається абстрактною відстороненою ідеєю, не здатною без редукції та приниження розкритися зовсім.
«Агіологія — це дослідне вивчення християнства,як життєвої сили»,-писав Павло Флоренський. Дослідження з агіології нечисленні.
портал ФІР
