Витоки Адвайти
Гаудапада, автор «Мандук’я-каріки», був одним із перших філософів, які систематизували вчення адвайти. Його трактат на основі «Мандук’я-упанішади» розвиває концепцію неподвійності, звертаючи увагу на те, що всі подвійності, які сприймає людський розум, є лише ілюзією (майєю). Гаудапада спирається на буддистську концепцію шуньяту («порожнечу»), стверджуючи, що всі феномени, які ми сприймаємо, є результатом руху розуму через майю.
Центральним у філософії Гаудапади є твердження, що немає окремого «я» чи індивідуальної душі (дживи). Існує лише атман — універсальна душа, частиною якої є всі індивідуальні сутності. Ця аналогія часто зображується через приклад простору в глечику: простір у глечику є частиною загального простору, і коли глечик розбивається, цей простір зливається з більшим простором. Так само окремі індивідуальності є тимчасовими проявами атмана, і коли ілюзія майї розсіюється, індивідуальність зливається з єдиним Брахманом.
Філософія Шанкари
Найбільший внесок у розвиток адвайти зробив філософ Шанкара (бл. 700–750 рр.), який систематизував ідеї свого вчителя Гаудапади. Його найважливіша праця, «Шарі-рака-мімамса-бхашья» (коментар до Брахма-сутр), сформувала основи його філософії. Шанкара не починає зі світу емпіричних явищ, як це роблять інші філософські школи, а з Абсолюту — Брахмана. Він стверджує, що всі тексти Упанішад слід тлумачити так, щоб вони вказували на справжню природу Брахмана як єдиної реальності.
Ключовим для Шанкари є положення, що Брахман реальний, світ ілюзорний. Всі зміни та множинність, які ми спостерігаємо у світі, є результатом ілюзії, яка приховує справжню природу реальності. Шанкара стверджує, що Брахман перебуває поза часом, простором, які є лише формами емпіричного досвіду.
Проблема людського сприйняття
Шанкара використовує багато текстів з Вед для підтвердження своєї філософії, зокрема знамениті висловлювання «Ти є це» та «Тут немає подвійності».. Тексти, що приписують Брахману якості (сагуна), належать до сфери емпіричного досвіду та стосуються лише його персонального аспекту як Ішвари (Бога).
Вплив Адвайти на сучасну думку
Адвайта мала величезний вплив на розвиток індуїстської філософії та мислення. Після Шанкари з’явилося багато філософів, які продовжували розвивати його ідеї. Важливим серед них був Вакаспаті Місра, філософ IX століття, який написав кілька важливих праць з цієї тематики.
Література про Адвайту надзвичайно багата, і її вплив все ще відчувається в сучасній індуїстській думці. Ця школа стала основою для багатьох подальших філософських дискусій, а також практичного духовного шляху, що веде до самоусвідомлення та звільнення.
Іван Гудзенко
