Повернувшись до Англії, він оселився у місті Бат, де, згідно з джерелами, став учителем юного Генріха Плантагенета — майбутнього короля Генріха ІІ. Його освітня діяльність відзначалася прагненням до поєднання християнських традицій і досягнень античної та арабської науки.
Філософські погляди
Однією з найважливіших праць Аделарда є діалог «Про однаковість та різноманітність», у якому він розглядає складну проблему співвідношення універсалій та індивідів. У цій праці Аделард намагається узгодити платонівське бачення вічних ідей із конкретною багатоманітністю чуттєвого світу. Його підхід свідчить про спробу поєднання філософського реалізму з певними елементами номіналізму.
Особливу увагу дослідники приділяють його атомістичному світогляду, який вирізняє Аделарда серед інших християнських платоніків. Його філософія відображає зацікавленість у природничих явищах та спробу раціонального пояснення матерії та руху.
Перекладацька діяльність і вплив арабської науки
Найбільш значущим внеском Аделарда в науку стало його перекладне й популяризаторське зусилля. Він був першим, хто переклав латиною арабську версію Елементів Евкліда, фундаментального трактату з геометрії, що став основним підручником на Заході аж до Нового часу. Його переклад не лише поширив знання грецької математики, але й засвідчив вплив арабських тлумачень на європейську науку.
Крім того, Аделард займався перекладом астрономічних таблиць і розробив праці з використання астролябії та абака — інструментів, які мали велике значення в середньовічній науці та освіті. Ці інструменти він не лише вивчав, але й популяризував серед освічених кіл Європи.
«Натуральні питання»
Окреме місце у спадщині Аделарда займає твір «Натуральні питання» — збірка з 76 наукових роздумів, у яких він торкається широкого спектру природничих тем: від метеорології, астрономії та ботаніки до зоології та антропології. Основу його досліджень становлять арабські наукові джерела, що надає тексту міжкультурного характеру. У цьому трактаті він виявляє глибоку віру в раціональне пізнання світу, підкреслюючи важливість розуму поряд із теологічними авторитетами.
Аделард відкидає ідею безумовного авторитету вчителя, наполягаючи на тому, що природа повинна бути пізнавана через дослідження, а не через традицію. Такий підхід випереджає епістемологічні принципи наукової революції Нового часу.
Аделард Батський належить до тих рідкісних постатей європейського Середньовіччя, які стали провідниками міжкультурного обміну знаннями. Його перекладацька та філософська діяльність створила підґрунтя для подальшого засвоєння арабської науки на Заході. Вплив його праць відчутний у розвитку схоластичної традиції, зокрема в галузі природознавства та логіки.
Іван Гудзенко
