Адапа вважається уособленням людського знання, яке отримане від богів, проте обмежене смертною природою людини. Його історія стала шумерським варіантом міфу про падіння людини, де центральною темою є межа між божественною мудрістю та смертністю.
Бог мудрості Еа (шумер. Енкі), творець і покровитель Адапи, наділив його великим розумом, умінням розпізнавати закони природи та вмінням управляти світом людей. Водночас Еа залишив йому людську долю — долю смертного, який не має доступу до вічного життя. Таким чином, образ Адапи відображає прагнення людства до знання, але й неможливість перевершити богів.
Міф про зустріч із богом неба Ану
За найвідомішою версією легенди, одного разу Адапа вийшов у море ловити рибу. Південний вітер здійнявся настільки сильно, що перекинув його човен і скинув самого рибалку у воду. Розгніваний цим, Адапа прокляв вітер і зламав йому крила. Унаслідок цього подих південного вітру припинився на кілька днів, і в країні настала тиша. Бог неба Ану, дізнавшись про це, викликав Адапу до своїх небесних воріт, щоб він відповів за скоєне.
Перед цією зустріччю Еа попередив свого учня: на небесах йому запропонують хліб і воду, але не слід нічого куштувати, бо це може бути їжа смерті. Прислухавшись до поради, Адапа відмовився від запропонованих дарів. Однак Ану насправді хотів нагородити мудреця — хлібом і водою вічного життя. Два небесні охоронці, Таммуз і Нінгішзіда, заступилися за Адапу, пояснивши, що він уже володіє всезнанням і лише безсмертя бракує йому, щоб стати богом.
Проте через послух і страх перед порушенням заборони Еа, Адапа відмовився від небесних дарів. Так людство втратило шанс на безсмертя, залишившись у межах тлінного світу.
Символічне значення міфу
Міф про Адапу розкриває глибоку філософську ідею — навіть найвища мудрість не гарантує безсмертя. На відміну від богів, людина здатна пізнати істину, але не може подолати смерть. У цьому сенсі історія Адапи нагадує біблійну легенду про Адама: обидва герої прагнули знання, але саме воно відділило їх від вічного життя.
Адапа постає як символ людського розуму, який водночас благословенний і приречений. Його слухняність перед Еа демонструє межу між людським і божественним світом, де навіть наймудріша істота залишається смертною.
Історичне відкриття та джерела
Легенда про Адапу збереглася на клинописних табличках, виявлених у XIX столітті в бібліотеці ассирійського царя Ашшурбаніпала в Ніневії. Тексти, написані аккадською мовою, стали важливим джерелом для реконструкції світогляду стародавньої Месопотамії. Вони засвідчують високий рівень розвитку релігійно-філософської думки, яка прагнула осмислити походження людини, природу знання та межі божественної влади.
Іван Гудзенко
