Варто враховувати становище, в якому тоді опинилося арабське суспільство, політику Омейядів, направлену проти тих, які не відповідають принципу рівності правовірним мусульманам. Утискалися не лише араби, а шиїти, в тому числі ті, що сприяли підтримці племінних хашімітів. Ще одна версія підтверджує те, що Абу Муслім використовувався задля проповіді ідеї в Куфі, працював на керівника аббасидської пропаганди в Хорасані.
Шиїти виступали за підтримку Омейядів, тоді ж як Аббасиди були противниками цього халіфату, бажаючи витіснити. Пропаганда хашімітів притримувалася думки зміни голови мусульман, не обов’язково ним може бути Алі, але людина, котра має походження від роду пророка Мухаммада. Тобто Абассиди стояли на позиції, що їхній рід бере свій початок від дядька пророка Мухаммеда – Аббаса, тим самим обґрунтовували претензію на владу.
Абассидами чітко розумілося, що Хосран (Іран) є прекрасним підґрунтям, звідки можлива популяризація пропаганди. Хосран став вигідним місцем формування релігійно-політичного руху, його пік досяг Аббасидської революції. У 747 році нашої ери Мусліма призначають головним аббасидським представником Хосрану та пропагандистом міста Мерви.
Абу Мусліма зумів сформувати довкола себе велику кількість людей як противників політики Омейядів. Муслім здійснює заклик аби прихильники сім’ї пророка почали носити чорне знамено. Ми бачимо різкий виступ Мусліма літом у 747 році проти халіфа Омейядського халіфа Марвана ІІ.
Але крім посланця Аббасидів в єдиному фронті перебували війська, очолені Джудайєю ал-Кірмані. Військові дії проводилися харіджітами. Харіджити зазнали удару зі сторони Абу Мусліма. У 747 році Аббасиди займають Мерв, тоді ж як у 748 – Тус з Нішапуром.
Халіф не встигає відреагувати на прохання допомоги зі сторони намісника Хосрану під час повстання, організованого Муслімом. Цей регіон характерний частими антихаліфістькими виступами та й зрештою халіф Марван ІІ, крім них мав більш серйозніші проблеми – боротьба із захоплювачами Мекки та Медини. Халіф не зумів оцінити сили повстанців. І вже у 748 році війська аббасидів захоплюють міста, у 749 – штурмують Куфу.
Цього ж самого року до Куфи прибуває Абдаллах, котрого через місяць було проголошено халіфом з титулом Саффах. У 750 році халіф Марван ІІ спробував призупинити ворожі сили. Вирішальний бій між Омейядами та Аббасидами відбувся на території Іраку, біля річки Великий Заб. Омейядські війська не зуміли перемогти аббасидські, тому халіф тікає в Сирію, а звідти до Єгипту, де й помер.
Мусульманська історіографія вказує на не мало важливу подію, названу «Третьою фітною» (Перша фітна стосувалася війни Алі з Муавією, друга – кривавим придушенням Хасана – онука пророка, сина шляхетного Алі), третя пов’язана з приведенням до влади Аббасидів. Проте не усі прихильники змогли знайти місце в політичному житті. Фігура Абу-Мусліма як організатора постання в місті Хорасан викликала найбільшу небезпеку збоку халіфа.
Популярність особистості Мусліма на сході почала зростати, адже деякі майже не вважали його втіленням Бога. Абу Малік й гадки немав про підготовлену йому пастку аббасидцями. У 755 році Абу Маліка було запрошено на аудієнцію аббасидського халіфа і підступно вбито.
Зрозуміло, що будучи використаним політичною владою Малік був вже не потрібен. Адже в політичній владі конкурентів бути не може і ділитися нею ніхто не збирається. Так новою владою, з обіцянкою нового правління та людина, яка здавалася тільки вчора стала союзником швидко ліквідовувалася.
Пегас
